Податки, що діють на території тієї чи іншої держави, становлять її податкову систему.

Бюджети усіх рівнів розвинутих зарубіжних країн значною частиною формуються за рахунок податкових надходжень. У доходах центрального бюджету Великобританії вони досягають 80-90 %, а в США - більше 95 %. До центральних бюджетів надходять ті податки, які мають важливе фіскальне й економічне значення (прибутковий податок, корпоративний податок, мито, акцизний збір і т. ін.). Ці податки називають державними.

Сучасна податкова система розвинутих зарубіжних країн включає прямі (на прибуток і майно) і непрямі (на товари і послуги) податки. Прямі податки переважають у Канаді, США, Японії, Данії, а непрямі - у Франції, Італії, Норвегії. В цілому, в країнах відбулося зрушення у бік  прямого оподатковування. Особливе місце в податковій системі займають внески у Фонд соціального страхування, які мають цільове призначення.

Прямі податки. Вирішальне значення для державного бюджету мають прибутковий податок із фізичних осіб і податок на прибуток юридичних осіб (корпоративний податок).

Прибутковий податок з фізичних осіб - один з найважливіших прямих податків з населення. Об'єктом оподаткування виступають доходи, одержані від різних джерел: заробітна плата, різні форми винагороди за працю, рента, відсотки, дивіденди й ін.

Податок стягується з доходу, отриманого протягом фінансового року. Об'єктом обкладання є доход, зменшений на суму дозволених за законом відрахувань і знижок. До них належать неоподаткований мінімум, сімейні знижки, знижки на дітей і утриманців й ін.

Ставки прибуткового податку протягом тривалого часу були прогресивні. Внаслідок проведення податкових реформ у 80-ті роки відбулося зменшення розміру податкових ставок та їх пружності. У США, замість 14 ставок податку від 11 до 50 % було застосовано п'ять: 15, 28, 31, 36 і 39,6 %.

У Великобританії прибутковий податок стягується за трьома ставками: 20, 24 і 40 %; у Німеччині доход, що перевищує неоподаткований мінімум, оподатковується за прогресивними ставками від 19 до 53 %.

Частка прибуткового податку і внесків на соціальне страхування, стягнутих із заробітної плати найманих робітників, значна: у Великобританії, Данії, Норвегії - близько 25 %, Німеччині, Австрії - 20 %, Японії - близько 15 %.

Існують два підходи до оподатковування доходів сім'ї:  роздільний – це підхід, коли окремо обкладаються доходи чоловіка та дружини (Канада, Данія, Греція), і сукупний, коли податок утримується з сукупного доходу сім'ї (Великобританія, а в США, Німеччини, Ірландії передбачене право вибору).

З метою захисту платника податків від росту цін в умовах інфляції в багатьох країнах застосовується податкова індексація прибуткового податку з населення, здійснювана автоматично в рамках податкових кодексів.

Надходження прибуткових податків до консолідованого бюджету розвинутих країн значно розрізняються: у США він дає близько 35 %, Великобританії і Німеччині - близько 20 - 30 %, Франції - біля 15 % від загальної суми надходжень.

Податки на прибуток юридичних осіб (корпоративний податок). У розвинутих зарубіжних країнах прибуток корпорацій оподатковується, як правило, за пропорційними ставками або ставками, які мають незначні прогресії. База для оподаткування дорівнює валовому прибутку, зменшеному на суму дозволених відрахувань і податкових пільг, що знижують оподаткований прибуток до 40 - 60 %. Для кожного виду діяльності встановлені свої правила його розрахунку.

Ставки податку на прибуток юридичних осіб у 80 - 90-ті роки знизилися. У США нині діє одна ставка 34 %, у Великобританії - 33 і 24 % (для малого бізнесу), Франції - 36,6 %, Німеччині - 45 %, Японії – 42%, Канаді - 25 %.

Доля цього податку в загальних доходах бюджету коливається від 5,5 % у Франції і Німеччини, до 11 % у Великобританії.

Серед інших прямих податків діють: податок на приріст капіталу, податок зі спадщини і дарувань, майновий, подушний та ін.

Непрямі податки виступають у трьох видах: акцизи (на товари і послуги приватних підприємств), фіскальні монопольні податки (на товари масового споживання, вироблені в державному секторі), мито (на експертні й імпортні товари і послуги).

Найбільш поширений універсальний акциз, що діє в багатьох країнах у формі податку на додану вартості (ПДВ). Об'єктом оподаткування ПДВ виступає частина вартості товару, доданої на кожній стадії виробництва та обігу. Податок на додану вартість - найважливіша складова частина податкових систем 42 держав, у тому числі - 17 європейських.

Світова практика знає кілька методів обчислення розміру податку, більшість з яких не потребує окремого виділення доданої вартості. Об'єкт оподаткування - додана вартість, яка може бути розрахована як сума сплачуваної заробітної плати й одержуваного прибутку або як різниця сум надходжень за продану продукцію і зроблені витрати. Кількість ставок та їх розмір різний: у Великобританії нині діють три ставки - 0; 8; 17,5 % залежно від групи товарів і послуг; в Італії - п'ять ставок: пільгова - 2 %, основна - 9 %, підвищені - 18 і 38 % і 0%; у Німеччині - дві ставки: пільгова - 7 % і стандартна - 15 %; у Франції -  п’ять ставок: 2,1 %; 4; 5,5; 18,6 і 22%.

Найбільша частка ПДВ припадає на доходи бюджетів: Франції (близько 45 %),  Великобританії та Італії (близько 20 %).

Спеціальними платежами фізичних і юридичних осіб держави є  внески в соціальні страхові фонди. Вони використовуються для надання соціальних послуг населенню. Для осіб найманої праці вони виступають у вигляді прямого цільового податку. Ставки встановлюються у відсотках до заробітної плати за мінусом встановлених законом відрахувань, вони коливаються від 2 - 5 % до 9,5 - 10 %. Юридичні особи платять ці внески у визначеній долі до фонду заробітної плати: у Великобританії - 12 %; США - 6,2 % на соціальне забезпечення, 1,45 % - на медичну допомогу, 0,8 % - на допомогу з безробіття; у Німеччині - 9,5 % тільки до Пенсійного фонду.

Збільшення податкового тягаря платників викликало до життя появу проблеми податкового планування, тобто планування комерційної й інвестиційної діяльності юридичних і фізичних осіб з метою мінімізації податкових платежів.

Податкове планування може бути досягнуто двома шляхами:

1) використання всіх легальних можливостей зниження податкових платежів і перебудова своєї діяльності таким чином, щоб виникаючі при цьому податкові зобов'язання були мінімальними (це легальний шлях мінімізації податків);

2) приховування своєї діяльності і своїх доходів від податкових органів.

Податкова система України. Податкова система України включає державні і місцеві податки і збори. Суб'єктами оподатковування є фізичні (населення) і юридичні особи (господарські структури). Державні податки і збори включають: податок на прибуток, податок на додану вартості, акцизний збір; прибутковий податок із громадян, плата за землю, плата за воду, екологічні платежі, державне мито, податок з власників транспортних засобів, ввізне мито, податок на промисел, податок на майно.

Місцеві податки і збори - готельний збір, збір за паркування автомобілів, збір за видачу ордера на квартиру, збір із власників собак, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок із реклами, збір за право використання місцевої символіки, збір за проведення місцевих аукціонів, збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Крім перерахованих податків і зборів суб’єкти підприємницької діяльності перераховують у бюджет відрахування на геологорозвідувальні роботи, відрахування у фонд конверсії. У Пенсійний фонд України здійснюються відрахування для виплати пенсій, у Фонд соціального страхування - на виплату допомоги тимчасово непрацездатним, у Фонд зайнятості - на заходи для виплати допомоги безробітним і інші заходи щодо працевлаштування.

Законодавчими актами України можуть бути встановлені інші державні і місцеві податки та збори (обов'язкові платежі). Так, у бюджет надходили кошти від приватизації майна, доходи від реалізації військового майна й ін.

Система оподатковування населення України включає прямі і непрямі податки, збори і добровільні внески. Аналіз співвідношення фонду оплати праці і загальної суми, сплачених населенням податків у цілому по народному господарству України свідчить, про те, що близько 45 % заробітної плати працюючого стягуються в бюджет у формі податків. Це один із найвищих рівнів оподатковування доходів населення у світі. При таких податках людина, навіть при найвищій інтенсивності праці, не може істотно підвищити свій життєвий рівень. Це дає підставу стверджувати: масова незацікавленість у якісній і продуктивній роботі прихувується у значних податках. Звичайно, це не єдина, однак, головна її причина.

Податки з населення є основним джерелом покриття витрат бюджету на соціальні цілі. У зв'язку з цим співвідношення податків, що сплачуються фізичними особами, і витрат бюджету на соціальні цілі характеризує фінансове забезпечення соціальних заходів у державі.

У бюджеті немає інших джерел фінансування витрат, крім податків, тому аналіз співвідношень податків із населення і з підприємницьких структур має істотне значення для виявлення причин дефіциту бюджету і, пов'язаних із цим, інфляційних процесів.

Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. Одним із напрямків для вирішення цієї проблеми повинно стати перенесення центру ваги в податковій політиці з фіскальної функції на функцію регулювання економіки, економічного стимулювання підприємств з метою застосування світових досягнень науково-технічного прогресу, застосування яких може  призупинити спад виробництва.