У більшості зарубіжних країн порядок складання, розгляду проектів регіональних бюджетів детально регламентований.

В основу видаткової частини бюджету звичайно закладаються кошториси муніципальних департаментів, що складаються керівником фінансової служби з урахуванням поправок, внесених главою виконавчої влади на місцях (губернатором, мером і т.д.). Проект регіонального бюджету на визначений фінансовий рік формується шляхом зіставлення кошторисів витрат департаментів і майбутніх виплат за всіма фінансовими зобов'язаннями з очікуваними дохідними надходженнями. Після обговорення, що організується муніципальною радою, проект бюджету виноситься на затвердження глави виконавчого апарата. Одночасно приймаються рішення про податкові ставки і проектовані позики.

Регіональні органи влади зобов'язані використовувати законодавчо закріплені принципи складання бюджету. Основні з них принцип забезпечення загальної збалансованості бюджету і принцип повноти бюджету, інакше кажучи, у його проекті повинні фігурувати всі передбачувані прибутки та видатки.

У багатьох країнах (Німеччині, Великобританії, Іспанії) центральні органи влади беруть участь у коригуванні бюджетів регіональної влади в частині, що стосується бюджетних податкових надходжень, орієнтуючись при цьому на рівень середнього доходу на душу населення в різних адміністративно-територіальних одиницях. З бюджетів регіональних органів влади, що управляють територією, на якій середній доход на душу населення відносно високий, частина податкових надходжень може вилучатися центральною владою і перерозподілятися на користь територій, де середньорічний доход на душу населення нижче середнього.

Доходи регіональних бюджетів формуються за рахунок місцевих податків, зборів, неподаткових доходів, надходжень із вищих бюджетів. Міжнародний досвід свідчить, що в найбільш економічно розвинутих країнах частка доходів регіональних бюджетів в загальному обсязі ресурсів держави вища. Так, якщо в Португалії вона становить 3% у ВНП, то в Норвегії - 15%, у Швеції - 31%.

Податки - головне джерело регіональних бюджетів. Всі податки, що надходять у ці бюджети, можна розділити на дві групи: місцеві податки і надходження з вищестоящих бюджетів.

1.    Відповідно до податкового законодавства кожної країни місцеві податки закріплені за певними видами місцевих бюджетів. Ставки з цих податків встановлюються регіональними органами влади. У різних країнах число таких податків коливається від 20 до 100, а їх питома вага в загальних доходах регіональних бюджетів – від 30 до 70%.

Місцеві податки бувають прямі і непрямі. До прямих відносяться податки, стягнуті з прибутків або з майна платника (промисловий, земельний, на професію, на прибуток, прибутковий, на автомобілі й ін.). Непрямі - це податки, стягнуті при здійсненні купівлі (продажу) товарів, послуг.

У Західній Європі в системах місцевого оподатковування в цілому переважають прямі податки: на частку податків із прибутку, прибутку і власності припадає в середньому 70 - 75% загальних податкових надходжень. Частка податкових надходжень від оподатковування на споживання становить 3 - 4%, інших податків - 20 - 25%. У Японії на частку прямих податків припадає 85%, на частку непрямих - 15%.

До місцевих податків належать податки, стягнуті регіональними органами влади у вигляді надбавок до податків, закріплених за вищестоящими бюджетами. Розмір надбавок встановлюють регіональні органи влади. Найчастіше такі надбавки встановлюються до прибуткового, земельного податків, податку на додану вартість.

Часто застосовуються такі додаткові податки, як податок на оформлення угод із нерухомістю; вітрини і вуличну рекламу, встановлювані залежно від розмірів і освітленості; на собак; на розваги (фестивалі, спортивні змагання і т.д.); гральні автомати.

Жорсткі санкції до порушників правил дорожнього руху й екологічних стандартів у формі штрафів також дозволяють поповнити місцеві бюджети. Однак загальний розмір надходжень від додаткових податків порівняно не великий.

2.    Надходження з вищестоящих бюджетів включають: відрахування від суми окремих податків, що мобілізуються на території, а також дотації і субвенції.

Відрахування від податків, закріплених за вищестоящими бюджетами, виділяються регіональним бюджетам у випадку недостатнього в них об'єму власних фінансових ресурсів, необхідних для фінансування місцевих заходів або регіональних розподілів державних програм, наприклад, розвитку доріг, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища.

Важливе джерело доходів регіональних бюджетів - дотації з вищестоящих бюджетів. Їх питома вага в доходах регіональних бюджетів у різних країнах становить 20 - 40%. До складу цих дотацій входять субвенції, що видаються цим бюджетам на визначені цілі.

3.    Неподаткові доходи регіональних бюджетів включають в основному доходи, одержувані від підприємств, що знаходяться в муніципальній власності, орендних доходів, грошових зборів, усіляких штрафів, мит, добровільних внесків підприємств і населення. Неподаткові доходи посідають скромне місце в загальних доходах регіональних бюджетів. Їх питома вага коливається в різних країнах від 10 до 30% загальних прибутків.

Видатки регіональних бюджетів багато в чому залежать від бюджетної політики, що проводиться в державі, і ступеня децентралізації в управлінні соціальною сферою. Все це є вирішальним чинником, що впливає на обсяг фінансових ресурсів, що проходять за каналами регіональних бюджетів, на їх питому вагу в загальнодержавних бюджетних видатках.

Кошти регіональних бюджетів використовуються як на поточні, так і на інвестиційні витрати. Тому у всіх країнах складається бюджет поточних витрат і бюджет розвитку. Як правило, бюджет поточних витрат формується за рахунок податкових і неподаткових надходжень і направляється на покриття поточних витрат. Бюджет розвитку формується за рахунок субвенцій, місцевих позик, пожертвувань на будівництво.

У видатках регіональних бюджетів значну частину складають асигнування на соціально-культурні об'єкти. Це, насамперед, витрати на початкові і середні школи. У Німеччині ці витрати становлять 25% видатків місцевих бюджетів, у Японії і Франції - більше 33%, а у бюджетах Великобританії і США - понад 40%. У ряді країн (Німеччині, США), за рахунок територіальних бюджетів покриваються витрати на вищі навчальні заклади.

За рахунок регіональних бюджетів фінансується й охорона здоров'я. У Норвегії, Швеції, Фінляндії ці витрати становлять більше 50% бюджетних видатків.

Найважливішою статтею видатків регіональних бюджетів є асигнування на житлово-комунальне господарство (житло, водоканалізаційні, транспортні підприємства, міський благоустрій, дорожнє господарство).

З регіональних бюджетів фінансуються витрати на утримання місцевих органів влади, правопорядку, у деяких країнах - судів. Однією з суттєвих статей бюджетних видатків є витрати, пов'язані з погашенням позик і виплат відсотків за ними. Наприклад, у Франції на виплату відсотків за позиками і позичками доводиться виділяти більше 10%, а на погашення отриманих позик - близько 20% усіх видатків бюджетів муніципалітетів.