Фінансова політика реалізується через фінансовий механізм, що включає сукупність організаційних форм фінансових відносин у народному господарстві, порядок формування і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, методи фінансового планування, форми управління фінансами і фінансовою системою, фінансове законодавство. В умовах поглиблення ринкових реформ застосовується якісно новий механізм. Це стосується взаємовідносин підприємств і населення з бюджетною системою, позабюджетними фондами, органами майнового й особистого страхування тощо.

Фінансовий механізм – найбільш динамічна частина фінансової політики. Його зміни відбуваються у зв’язку з вирішенням різних тактичних завдань, і тому фінансовий механізм чутливо реагує на усі  поточної зміни в економічній та соціальній сфері держави.

Фінансовий механізм поділяється на директивний та регулюючий.

Директивний фінансовий механізм розробляється для фінансових відносин, в яких безпосередню участь бере держава. В його сферу включаються податки, державний кредит, витрати бюджету, бюджетне фінансування, організація бюджетного устрою та бюджетного процесу, фінансове планування.

Регулюючий фінансовий механізм визначає "правила гри” у конкретному сегменті, не порушуючи безпосередньо інтереси держави. Такий вид фінансового механізму притаманний для організації внутрішньогосподарських стосунків на приватних підприємствах.

Важливий елемент фінансового механізму - фінансове планування, що, насамперед,  стосується бюджетного планування.

В Україні розробляється перспективний фінансовий план з метою:

1) інформування законодавчих органів про передбачувані середньострокові тенденції розвитку економіки і соціальної сфери;

2) комплексного прогнозування фінансових наслідків реформ, програм, законів, що розробляються;

3) виявлення необхідності і можливості негативних тенденцій і вчасного прийняття відповідних заходів.

Перспективний фінансовий план розробляється на три роки:

- перший рік - це рік, на який складається бюджет;

- наступні два роки - плановий період, протягом якого простежуються реальні результати оголошеної економічної політики.

Вихідною базою для формування перспективного фінансового плану є бюджет на поточний рік.

Перспективний фінансовий план законодавчо не затверджується.