Фінанси як соціально-економічна
категорія відображає економічні відносини, які пов'язані з формуванням,
розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових
коштів з метою виконання функцій та завдань держави і забезпечення умов
розширеного відтворення.
Таким чином, фінансові відносини
охоплюють дві сфери:
¾
економічні грошові стосунки пов’язані з формуванням та
використанням централізованих грошових фондів держави, які акумулюються в державній
бюджетній системі та позабюджетних фондах;
¾
економічні грошові стосунки, які опосередковують
кругообіг децентралізованих грошових фондів підприємств.
Фінанси - невід'ємна частина
грошових відносин, тому їх роль і значення залежать від того, яке місце грошові
відносини займають в економічних відносинах. Однак не всі грошові відносини
виражають фінансові відношення.
Фінанси відрізняються від грошей
як за змістом, так і за функціями, які вони виконують.
Гроші - це загальний еквівалент,
за допомогою якого, насамперед,
вимірюються витрати праці асоційованих виробників, а фінанси -
економічний інструмент розподілу і перерозподілу ВВП і НД, знаряддя контролю за утворенням і
використанням фондів грошових коштів. Головне їх призначення полягає у тому,
щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити не тільки потреби
держави і підприємств у коштах, але і контроль за витратами фінансових
ресурсів.
Фінанси виражають грошові
відносини, що виникають між:
ü
підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних
цінностей, реалізації продукції і послуг;
ü
підприємствами і вищими органами при створенні
централізованих фондів коштів і їхнього розподілу;
ü
державою і підприємствами при сплаті ними податків у
бюджетну систему і фінансуванні витрат;
ü
державою і громадянами при внесенні ними податків і
добровільних платежів;
ü
підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при
внесенні платежів і одержанні ресурсів;
ü
окремими ланками бюджетної системи;
ü
органами майнового й особистого страхування,
підприємствами, населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитку,
при настанні страхового випадку;
ü
грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів
підприємств.
Головним матеріальним джерелом
грошових доходів і фондів служить національний доход країни - заново створена
вартість або вартість ВВП за відрахуванням спожитих у процесі виробництва
знарядь і засобів виробництва. Обсяги НД визначають можливості задоволення
загальнодержавних потреб і розширення суспільного виробництва. Саме з обліком
розмірів національного доходу і його окремих частин - фонду споживання і фонду
накопичення - визначаються пропорції розвитку економіки і її структури.
Без участі фінансів національний
доход не може бути розподілений. Фінанси - невід'ємна ланка між створенням і
використанням національного доходу. Вони виражають сферу виробничих відносин і
належать до базисної категорії.
Фінанси відбивають рівень
розвитку продуктивних сил в окремих країнах і можливості їх впливу на
макроекономічні процеси в господарському житті.
Стан економіки країни визначають
станом фінансів. В умовах постійного економічного росту фінанси
характеризуються своєю стійкістю і стабільністю; вони стимулюють подальший
розвиток виробництва і підвищення якості життя громадян.
В умовах економічної кризи, росту
безробіття стан фінансів різко погіршується, що виражається у великих бюджетних
дефіцитах, емісії грошей, а також у збільшенні державного боргу і витрат за
ним. Все це тягне за собою розвиток інфляції, порушення господарських зв'язків,
збільшення взаємних неплатежів, появи грошових сурогатів, збільшення бартерних
угод, складності з мобілізацією податків, неможливість своєчасного фінансування
державних витрат, зниження життєвого рівня значних верств населення. Тому
першочергова роль в економічних і соціальних відносинах належить стану реальної
сфери виробництва.
За своїм матеріальним змістом
фінанси - це цільові фонди грошових
коштів, які у сукупності утворюють фінансові ресурси держави.
Головна умова росту фінансових
ресурсів - збільшення національного доходу. Фінансові ресурси самі по собі не
визначають сутності фінансів, не розкривають їх внутрішнього змісту і
суспільного призначення. Фінансова наука вивчає не ресурси як такі, а суспільні
відносини, що виникають на основі утворення, розподілу і використання ресурсів;
вона досліджує закономірності розвитку фінансових відносин.
Сутність фінансів виявляється в
їхніх функціях. Фінанси виконують три функції: розподільчу,
контрольну, регулюючу (захисну) тощо.
1. Розподільча функція є
основною. Проявляється вона при розподілі національного доходу, коли
відбувається створення основних або первинних доходів. Основні прибутки
формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального
виробництва. Вони діляться на дві групи: 1) заробітна плата робітників,
службовців, доходи фермерів, селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;
2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.
Однак первинні доходи ще не
утворюють суспільних грошових коштів, достатніх для розвитку пріоритетних
галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни,
задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Необхідний подальший
розподіл або перерозподіл національного доходу.
У результаті перерозподілу
утворюються вторинні, або похідні доходи. До них відносяться доходи, отримані в
галузях невиробничої сфери, податки (прибутковий податок з фізичних осіб).
Вторинні прибутки існують для формування кінцевих пропорцій використання
національного доходу.
Прибутки, створювані в ході
такого перерозподілу, повинні забезпечити відповідність між матеріальними і
фінансовими ресурсами і, насамперед, між розміром грошових фондів і їх
структури, з одного боку, і обсягом і структурою засобів виробництва і
предметів споживання - з іншого.
Таким чином, перерозподіл
національного доходу відбувається між виробничою і невиробничою сферами
народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами
країни, формами власності і соціальними групами населення.
Кінцева мета розподілу і
перерозподілу ВВП і НД, що здійснюються за допомогою фінансів, відображається в
розвитку продуктивних сил, створенні ринкових структур економіки, зміцненні
держави, забезпеченні високої якості життя широких верств населення. При цьому
роль фінансів підпорядкована завданням підвищення матеріальної зацікавленості
працівників і колективів підприємств і організацій у поліпшенні
фінансово-господарської діяльності, досягненні найкращих результатів при
найменших витратах.
Розподільні процеси відбуваються
не тільки через фінанси, але і через ціни і кредит. Тому що ціна - це грошове
вираження вартості товару. Перед тим, як відбудеться розподіл національного
доходу, товар повинен бути реалізований. Ціна визначає розмір коштів, що
надходять від реалізації продукції до її власників і виступають вихідною
основою подальшого розподільного процесу. Ціни також регулюють попит і
пропозицію на товари і тим впливають на
відтворення.
2. Безпосередньо із розподільчою
пов’язана контрольна функція фінансів.
Ця функція проявляється в розподілі ВВП з відповідних фондів та
використання їх за цільовим призначенням. Фінансовий контроль охоплює виробничу
та невиробничу сфери та спрямований на підвищення економічного стимулювання,
раціональне використання матеріальних, трудових, природних та фінансових
ресурсів.
Одне з важливих завдань
фінансового контролю - перевірка точного дотримання законодавства з фінансових
питань, вчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною
системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств
і організацій з розрахунків і платежів. Контрольна функція фінансів
проявляється через багатогранну діяльність фінансових органів.
3. Крім розподільної і
контрольної функції фінанси виконують також регулюючу (захисну) функцію. Ця
функція пов'язана з втручанням держави через фінанси (державні видатки,
податки, державний кредит) у процеси відтворення. Особливо це стосується
сільськогосподарського виробництва. Аграрні підприємства не можуть нормально
функціонувати в умовах конкуренції, монополізму у виробництві промислових
засобів виробництва, не еквівалентності обміну між сільським господарством і
промисловістю без фінансового захисту з боку держави. Тому всі держави з
ринковою економікою мають налагоджений механізм захисту виробників
сільськогосподарської продукції. Для цього використовуються такі форми
державного регулювання, як квотування обсягів виробництва, ціни підтримки,
дотації, субсидії, субвенції тощо.
4. В умовах ринкових відносин
фінанси повинні також виконувати стабілізаційну функцію. Її зміст полягає в
тому, щоб забезпечити для всіх суб'єктів господарювання і громадян стабільні
умови в економічних відносинах. Особливе значення при цьому має питання про
стабільність фінансового законодавства, оскільки без цього неможливе здійснення
інвестиційної політики у виробничу сферу з боку приватних інвесторів.
| 
