За всіх часів головна мета фінансових відносин, що визначають їх необхідність серед інших суспільних відносин, - забезпечення безперервності відтворювального процесу і, насамперед, продуктивних сил, як необхідної умови життєдіяльності, існування і розвитку як окремої людини, так і суспільства в цілому. Другою головною метою фінансових відносин є така їхня організація, що була б спрямована на забезпечення зростання суспільного багатства. Узагальнюючим показником ефективності фінансового механізму є типи росту внутрішнього валового продукту і національного доходу - основного джерела росту добробуту суспільства.

Фінансова політика - це самостійна сфера діяльності держави в області фінансових відносин. Ця діяльність спрямована на забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку.

Фінансова політика - основний елемент у системі управління фінансами. Вона охоплює всі напрямки діяльності держави. В залежності від сфери суспільних відносин, що є об'єктом політичного впливу, говорять про економічну або соціальну, культурну або технічну, бюджетну або кредитну, внутрішню або зовнішню політику.

Фінансова політика, політичний вплив, політичне керівництво зводяться до трьох основних елементів:

1) визначення і постановка головних цілей і конкретизація перспективних і найближчих завдань, що необхідно вирішити для досягнення поставлених цілей за визначений період життя суспільства;

2) розробка методів, засобів і конкретних форм організації відносин, за допомогою яких дані цілі досягаються в найкоротші терміни, а найближчі і перспективні завдання вирішуються оптимальним способом;

3) добір і розстановка кадрів, здатних вирішити поставлені завдання, організувати їх виконання.

Реалізацію фінансової політики забезпечує сукупність заходів держави, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і перерозподіл для виконання державою її функцій і програм - довгострокових, середньострокових, короткострокових. Найважливіше місце серед цих заходів належить правовій регламентації форм і норм фінансових відносин.

Сама по собі фінансова політика не може бути поганою або гарною. Вона оцінюється відповідно до того, наскільки вона відповідає інтересам суспільства і наскільки вона сприяє досягненню поставлених цілей і вирішенню конкретних завдань.

Результативність фінансової політики тим вища, чим більше вона враховує потреби суспільного розвитку, інтереси всіх верств і груп суспільства, конкретно-історичні умови й особливості життя.

Фінансова політика повинна бути спрямована, насамперед, на формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, тому що вони - матеріальна база будь-яких перетворень.

Отже, для визначення і формування фінансової політики потрібна достовірна інформація про фінансовий стан держави. У правовій демократичній державі показники фінансової статистики повинні бути надбанням широкої громадськості, фінансова звітність також повинна бути регулярною, вчасною і доступною, а головне - достовірною.

Сутність фінансової політики полягає у розробці науково-обгрунтованих концепцій розвитку фінансів, визначенні основних напрямків та способів їх використання як на довготермінову перспективу так і на поточний період з урахуванням мети економічної та соціальної політики держави, міжнародних факторів суспільного розвитку, можливостей збільшення фінансових ресурсів держави, а також, у здійсненні практичних дій, направлених на досягнення конкретних цілей. 

В залежності від тривалості періоду і характеру вирішення завдань фінансова політика ділиться на фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія - це довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією (упорядкування цільових довгострокових програм).

Фінансова тактика  спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом вчасної зміни перегрупування фінансових ресурсів.

Стратегія і тактика фінансової політики взаємозалежні: стратегія створює сприятливі умови для вирішення тактичних завдань. Тактика, шляхом вчасної зміни способів, форм організації фінансових зв'язків, дозволяє в більш стислі строки з найменшими втратами і витратами вирішити завдання,  передбачені  фінансовою стратегією.