В системі державного управління важливе місце посідає фінансовий контроль, який є частиною загальнодержавного контролю. Фінансовий контроль – це  діяльність державних і недержавних організацій з забезпечення законності фінансової дисципліни усіх економічних суб’єктів (держави, підприємств, установ, організацій) і її доцільності при мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів  та пов’язаних з цим матеріальних цінностей.

 Забезпечити вчасне, найбільш ефективне, повне збирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайти нові джерела прибутків – в цьому сутність  і одне з основних призначень фінансового контролю.

За часом проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний та наступний.

Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії розгляду і прийняття рішень з фінансових питань. Це стосується насамперед процесу визначення обсягів фінансових ресурсів держави на планований період і їх основної частини, що мобілізується в державному бюджеті, та їх розподілу між окремими суспільними потребами й адресатами фінансових ресурсів, що виділяються. Попередній фінансовий контроль необхідно здійснювати і на стадії розробки і прийому законів й інших нормативних актів з фінансових питань. Для цього потрібна кваліфікована експертна оцінка фінансових результатів впровадження того чи іншого прийнятого рішення. При цьому попередній контроль на основі глибокого аналізу і прорахунку фінансових результатів забезпечує об'єктивність оцінки доцільності прийнятих рішень.

Попередній контроль повинен передувати витраті фінансових ресурсів і прийняттю будь-яких рішень з фінансових питань. Він повинен сприяти вибору найбільш економічних рішень, що забезпечують поряд із найбільшою ефективністю використання фінансових ресурсів оптимальну збалансованість вартісних і натурально-речових пропорцій і показників економічного і соціального розвитку суспільства. Як правило, попередній фінансовий контроль здійснюється вищими державними органами влади.

Поточний фінансовий контроль здійснюється фінансовими органами. Це контроль за оперативною поточною діяльністю, і він виявляється в регулярній перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотриманні фінансових норм і нормативів, дотриманні встановлених показників з платежів у бюджет і державні позабюджетні фонди. Цей вид фінансового контролю робить найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх структурах суспільного відтворення.

Наступний фінансовий контроль - це контроль за фінансовими результатами діяльності, він звичайно проводиться або після настання звітного періоду, або після завершення визначених етапів діяльності з метою виявлення її ефективності. Наступний фінансовий контроль - база для аналізу й оцінки не тільки ефективності використання фінансових коштів, але й ефективності організації фінансової роботи і застосування конкретних фінансових норм і нормативів.

Об'єктом фінансового контролю є фінансові показники діяльності, але оскільки вони або регламентують процес формування, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів, або відображають результативність їх кругообігу, то фактичним об'єктом фінансового контролю стає весь процес виробничо-господарської діяльності. Цим і визначається величезна роль фінансового контролю в системі управління.

Необхідною умовою ефективності фінансового контролю є система бухгалтерського обліку, що забезпечує достовірність і повноту відображення руху вартісних показників діяльності підзвітної юридичної або фізичної особи. Тільки за такої умови результати фінансового контролю дають можливість для аналізу й об'єктивної оцінки динаміки фінансових показників і коригування ходу реалізації фінансової політики на визначений період розвитку, як окремої сфери діяльності, так і всієї держави.

У країнах з ринковою економікою сфера державного фінансового контролю забезпечує реалізацію фінансової політики держави. Державний фінансовий контроль поширюється тільки на ланки системи державних фінансів і охоплює тільки суспільну частину валового внутрішнього продукту. Це, насамперед, упорядкування і виконання державного бюджету, позабюджетні урядові фонди, місцеві фінанси і фінанси державних підприємств.

 У державному фінансовому контролі основна увага приділяється вчасності і повноті мобілізації державних ресурсів, законності витрат і прибутків усіх ланок державної фінансової системи, дотриманню правил обліку і звітності. Державний фінансовий контроль охоплює не тільки процес формування і виконання державного бюджету, але і місцевих бюджетів, оскільки центральною владою здійснюється контроль: при видачі місцевим бюджетам дотацій (субсидій) і кредитів із державного бюджету на фінансування їх поточних і капітальних витрат; санкціонування випуску місцевих позик, гарантованих урядом; реалізації урядових програм.

За сферу державного фінансового контролю виходить фінансовий контроль, здійснюваний у сфері діяльності монополій і приватного підприємництва самими власниками фінансового капіталу або його окремих компонентів. Тут фінансовий контроль здійснюється, мабуть, самий безкомпромісний, тому що від його повсякденності і чіткості безпосередньо залежить фінансова результативність діяльності самих власників капіталу. Кінцевою метою підприємницької діяльності в будь-якій сфері, як правило, є збагачення, тобто не що інше як зростання додаткового капіталу – прибутку.

У процесі проведення перевірок на основі звітної документації і видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності і намічаються заходи для усунення виявлених порушень. Для цього застосовуються такі методи контролю:

1. Обстеження.  Воно охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників обстежуваного економічного суб'єкту, що обстежується для визначення його фінансового стану і можливих перспектив розвитку.

2. Нагляд. Він провадиться контролюючими органами за економічними суб'єктами, що одержали ліцензію на той чи інший вид діяльності, і припускає дотримання ними встановлених правил і нормативів.

3. Аналіз фінансового стану. Цей метод припускає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності і ліквідності, забезпеченості власним капіталом і ефективності його використання.

4. Спостереження (моніторинг). – Це постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позички і фінансового стану підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позички і зниження ліквідності може призвести до жорсткості умов кредитування, вимоги дострокового повернення позички.

5. Ревізія. – На практиці - це найбільш глибокий і всеосяжний метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності, ефективності. Ревізії бувають: повні і часткові; комплексні і тематичні; планові і позапланові.