Фінансовий ринок становить собою складну економічну систему, що є:

- сферою прояву економічних відношень при розподілі створеної вартості і її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи. Під фінансовими активами розуміються грошові ресурси та інвестиційні цінності. Інвестиційними цінностями є інструменти утворення фінансових  ресурсів (цінні папери, валютні цінності, золото і таке інше);

- сукупністю інвесторів - покупців і інвесторів - продавців, взаємодія яких призводить у кінцевому результаті до можливості обміну між ними;

- інструментом узгодження інтересів продавців і покупців фінансових активів;

- сферою прояву економічних відношень між продавцями і покупцями фінансових активів;

- сферою прояву відношень між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку.

Таким чином, фінансовий ринок можна визначити як сферу реалізації фінансових активів і економічних відношень між інвесторами - продавцями й інвесторами - покупцями цих активів.

Фінансовий ринок є категорія історична. Вона з'явилася з появою фінансів і в умовах подальшого розвитку товарно-грошових відносин перетворилася в особливу сферу економічних відносин.

Фінансовий ринок - це категорія економічна, що виражає економічні відносини з приводу реалізації вартості і споживчої вартості, укладеної у фінансових активах.

Сутність фінансового ринку і його роль в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях.

Функціями фінансового ринку є:

-              реалізація вартості і споживчої вартості, що містяться у фінансових активах;

-               організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

- фінансове забезпечення процесів інвестування і споживання;

- вплив на грошовий обіг.

Реалізація фінансових активів означає відшкодування витрат на виробництво та обіг цих активів і забезпечення нормального  процесу їх подальшого виробництва й обігу.

Друга функція фінансового ринку полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача. Ця функція виявляється через створення мережі різних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів). Її завдання полягає в створенні нормальних умов для реалізації грошових ресурсів споживачів (покупців, вкладників) в обміні фінансових активів, які їх зацікавили.

Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування і споживання полягає в створенні фінансовим ринком умов для акумуляції (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгівельного процесу і задоволення особистих потреб.

Сутністю функції впливу на грошовий обіг є створення фінансовим ринком умов для безупинного руху грошей у процесі здійснення різних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Від сталості грошового обігу залежить сталість фінансового ринку.

Фінансовий ринок є об'єктом управління з боку державних органів. Як об'єкт управління фінансовий ринок характеризується наступними показниками: ємністю ринку, кон'юнктурою ринку, рівнем збалансованості попиту і пропозиції фінансових активів, умовами реалізації цих активів.

Під ємністю фінансового ринку розуміється можливий річний обсяг продажу конкретного фінансового активу при сформованому рівні цін на нього. Ємність фінансового ринку залежить від виду фінансового активу, ступеня конкуренції на даному ринку, зміни кон'юнктури ринку, рівня цін (курсів, дивідендів, процентних ставок, премій, дисконту), витрат на рекламу, соціально - економічного і політичного стану в країні.

Кон'юнктура фінансового ринку - це співвідношення попиту і пропозиції як за окремими видами фінансових активів (акції будь-якого акціонерного товариства), так і за всією масою фінансових активів (акції, облігації і т.п.), що склалося на даний момент під впливом різних факторів.

Основними чинниками є: політичний і соціально - економічний стан в країні, доходи споживачів (покупців, вкладників), рівень цін.

Основним показником кон'юнктури фінансового ринку є ціна (курс, дивіденд, дисконт). У ній знаходить відображення вплив усіх кон'юнктурних показників. Зміна кон'юнктури виявляється в зміні ринкової ціни.

Співвідношення між попитом і пропозицією фінансових активів є основною пропорцією ринку.

Попит і пропозиція фінансових активів повинні знаходитися в динамічній рівновазі, що забезпечує безперешкодну реалізацію всіх запропонованих на ринку активів при одночасному повному задоволенні попиту на них. Варто мати на увазі, що фінансові активи в порівнянні з товарами народного споживання і послугами мають велику ліквідність.

Їх можна купити і одразу ж продати. Це створює гарні умови для гри на фінансовому ринку. Тому той самий суб'єкт на фінансовому ринку завжди може виступати одночасно в ролі покупця й у ролі продавця фінансових активів.

Фінансовий ринок становить систему окремих самостійних ринків (ланок), у кожному з який виділяються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори).

Фінансовий ринок можна класифікувати: за сферою поширення, за основною групою  фінансових активів, за ступенем організованості (див. таблицю 1).

За сферою поширення, тобто за широтою охоплення, можна виділити міжнародний і внутрішній фінансовий ринок.

У свою чергу, як міжнародний (світовий), так і внутрішній складаються з ряду регіональних ринків, що утворюються фінансовими центрами (банками, біржами, фінансовими компаніями) в окремих регіонах світу або даної держави. Світові фінансові ринки - це центри зосередження банків й інших кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні і кредитні операції, операції з золотом, цінними паперами й іншими фінансовими активами. Найбільшими світовими фінансовими центрами є Лондон, Париж, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур й інші.

Внутрішній фінансовий ринок - це фінансовий ринок, що функціонує усередині даної держави.

Фінансовий ринок має справу з фінансовими активами, тобто товарами, що можна купити і продати на цьому ринку виступають: валютні цінності (іноземна валюта; цінні папери, виражені у валюті; дорогоцінні метали і дорогоцінні камені); цінні папери (фондові, комерційні); гроші; кредитний капітал (кредит, позики); цінні папери, що представляють, безумовно, боргове зобов'язання страхових компаній і пенсійних фондів (страхове свідоцтво, медичний поліс, пенсійний поліс).

Таким чином, за основною групою фінансових активів фінансовий ринок підрозділяється на валютний ринок, ринок дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, ринок цінних паперів, грошовий ринок, кредитний ринок, страховий ринок, ринок нерухомості.

При цьому варто мати на увазі, що всі ринки тісно взаємозалежні між собою, тому що той самий фінансовий актив може бути товаром декількох ринків. Кожен із зазначених фінансових ринків становить самостійну ланку єдиного фінансового ринку. Для кожної такої ланки характерна своя специфіка, особливості функціонування, свої правила здійснення операцій із фінансовими активами.

За ступенем організованості фінансовий ринок можна розділити: на організований і неорганізований.

Організований фінансовий ринок - це ринок, що функціонує за визначеними правилами встановленими спеціальними фінансовими установами: банками, фінансовими біржами. Неорганізований фінансовий ринок становить сферу купівлі - продажу фінансових активів через інші різні фінансові активи.