Держава без податків існувати не може, тому що вони - основний засіб мобілізації доходів в умовах існування приватної власності і ринкових відносин.

Податок - обов'язковий і безоплатний  платіж, що сплачується юридичними і фізичними особами в бюджет в розмірах і в строки, передбачені законодавством.

Податки виступають частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин, що формують їх суспільне значення. Воно дає можливість втрутитись в їх внутрішню природу, розкрити еволюцію, найважливіші ознаки й особливості, а також механізм впливу податків на виробничі відносини у суспільстві. Податки як частина розподільчих відносин суспільства відображають закономірності виробництва.

Крім суспільного значення, податки мають матеріальну основу, тобто представляють собою реальну суму коштів суспільства, що мобілізується державою. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт. При його перерозподілі податки забезпечують органи державної влади частиною знов створеної вартості в грошовій формі. Ця частина валового внутрішнього продукту, стягнена примусово у формі податків із юридичних та фізичних осіб країни, перетворюється в централізований фонд фінансових ресурсів держави.

Податки, становлячи особливу  сферу виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією зі стійкими внутрішніми властивостями, закономірностями розвитку і відмінними формами прояву. Податки виражають існуючі грошові відносини, що виявляються в процесі вилучення частини валового внутрішнього продукту на користь загальнодержавних потреб. Ці податкові відносини, як частина фінансових відносин, знаходяться в постійній зміні.

Податки - не тільки економічна категорія, але і фінансова категорія. Вони представляють загальні властивості, притаманні усім фінансовим відносинам, мають свої відмінні ознаки і риси, власну форму руху, тобто функції, що виділяють їх з усієї сукупності фінансових відносин.

Функції податків виявляють їх соціально-економічну сутність. У сучасних умовах податки виконують дві функції: фіскальну і регулюючу, кожна з яких виявляє особливу її сторону як фінансову категорію.

Фіскальна функція - основна, характерна споконвічно для всіх держав. З її допомогою утворяться державні грошові фонди, тобто матеріальні умови для функціонування держави. Саме ця функція забезпечує реальну можливість перерозподілу частини валового внутрішнього продукту на користь найменш забезпечених соціальних верст населення.

Значення фіскальної функції з підвищенням економічного рівня розвитку суспільства зростає. ХХ сторіччя характеризується величезним зростанням доходів держави від стягування податків, що пов'язано з його розширенням. Держава все більше фінансових коштів витрачає на економічні і соціальні заходи, на управлінський апарат.

Після Другої світової війни високі темпи росту податкових надходжень розвинутих країн пов'язані не тільки з відновленням економіки, але і погіршенням у 1960-1979-ті роки умов відбудови в багатьох країнах Заходу. У середині 80-х років надходження податків сповільнилися і їх частка у валовому внутрішньому продукті стабілізувалася.

Фіскальна функція податків створює об'єктивні передумови для втручання держави в економічні відносини, тобто вона зумовлює регулюючу функцію.

Регулююча функція означає, що податки, як активний учасник перерозподільчих процесів, здійснюють істотний вплив на відбудову, стимулюючи або стримуючи його типи, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширяючи або зменшуючи платоспроможний попит населення.

Розвиток продуктивних сил в умовах науково-технічної революції викликав потребу державного втручання у виробничий процес. Це підняло на новий щабель податкове регулювання. З розширенням обкладення доходів головними податковими об'єктами стають прибутки населення і прибуток підприємств, головними суб'єктами - фізичні і юридичні особи.

Податки впливають на рівень і структуру сукупного попиту, а через механізм ринкового попиту можуть сприяти виробництву або гальмувати його. Розмір податків визначає рівень оплати праці, оскільки вона включає податкові платежі. Від податків залежить співвідношення між витратами виробництва і ціною товарів і послуг, що є для підприємців визначальним у процесі використання або реалізації виробничих потужностей.

Податки й їх функції відбивають основні відносини, що використовуються державою в податковій політиці через широкий арсенал різного роду податкових інструментів (податкових ставок, способів обкладення, пільг і т.п.), що становлять податковий механізм.

Податковий механізм - це сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподатковуванням.

Держава додає податковому механізму юридичну форму за допомогою податкового законодавства і регулює його, здійснюючи вплив на економічні процеси.

Податкова політика і податковий механізм визначають роль податків у суспільства, що тісно пов'язано з діяльністю держави. Вони знаходяться в постійному русі і залежать від економічної політики держави. 

При стягненні податків застосовують один із методів оподаткування: пропорційний метод оподаткування або прогресивний метод оподаткування.

Пропорційне оподаткування полягає в тому, що зі збільшенням оподатковуваного доходу податкова ставка залишається незмінною.

При прогресивному оподаткуванні податкова ставка збільшується по мірі зростання доходів, що підлягають оподаткуванню. Прогресивний метод застосовується при стягненні прибуткового податку з громадян.