У фінансовій системі зарубіжних країн спеціальні (цільові) фонди займають важливе місце. В них акумулюється значний обсяг грошових коштів. У Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни. У Японії зі спеціальних фондів фінансується більше половини державних витрат, у Великобританії - 1/3.

До спеціальних фондів у зарубіжних країнах відносяться різні автономні і приєднані бюджети, позабюджетні фонди, спеціальні кошториси і рахунки. На них покладаються, насамперед, економічна і соціальна функція. За рахунок коштів фондів держава втручається в процес виробництва, надає субсидії і кредити підприємствам, а також зовнішні позики, робить соціальні послуги населенню.

Спеціальні фонди мають цільовий характер. Так, фонд соціального страхування призначений для виплат пенсій і допомоги застрахованим, кредитні фонди - для надання позичок підприємствам або іншим країнам. Однак у деяких фондах вид витрат не завжди точно визначений. Так, у Великобританії існує фонд Головного скарбника (міністра фінансів), створюваний із залишків фондів міністерств і відомств, щоб підтримати рівновагу в усіх фондах.

Спеціальні фонди відрізняються один від одного правовим статусом, метою використання.

За правовим статусом спеціальні фонди діляться на державні і місцеві. Перші знаходяться в розпорядженні центрального уряду. Це найбільш важливі фонди: інвестиційні, валютні та інші.

У місцевих органів влади є велика кількість місцевих фондів, серед яких найбільшими є позикові фонди. У Великобританії такий фонд діє з кінця ХІХ століття і використовується для фінансування капітальних вкладень.

У залежності від мети використання спеціальні фонди діляться на економічні, науково-дослідні, кредитні, соціальні, особистого і майнового страхування, військово-політичні, міждержавні.

Економічні фонди призначені для регулювання господарського життя. До них відносяться інвестиційні, коньюктурні. Кошти цих фондів направляються на фінансування приватних компаній і малорентабельних державних підприємств, особливо у період циклічних криз. Допомога надається у формі субсидій і пільгових кредитів.

У США функціонує фонд перебудови і розвитку економіки, що формується за рахунок коштів федерального бюджету. Головне його завдання - страхування банківських операцій із приватними промисловими компаніями. З 1984 р. він здійснює управління новими програмами економічного розвитку і, насамперед, програмами розвитку чорної металургії. Цей фонд стимулює приватний бізнес, особливо в роки спаду виробництва.

Різноманітні економічні фонди діють у Японії: інвестиційний бюджет або програма державних інвестицій і позик; спеціальні рахунки (автономні бюджети центрального уряду і місцевої влади). Самий великий фонд - інвестиційний бюджет, що становить кошторис субсидій і кредитів держави державним корпораціям. Його обсяг досягає половини державного бюджету. Цей фонд формується з коштів ощадних, страхових, пенсійних і інших довірчих фондів і використовується для фінансування державного сектора у формі безповоротних субсидій і пільгових кредитів. Державні корпорації створюють сприятливі умови для функціонування приватного капіталу за допомогою політики низьких цін і тарифів. Таким чином, інвестиційний бюджет, обслуговуючи ці корпорації, підтримує через них широку мережу приватних компаній.

Розвиток науково-технічної революції породжує створення науково-дослідних фондів, що використовуються для фінансування підтримки наукових досліджень у промисловості, будівництві, а також утримання державних наукових центрів, що здійснюють розробку фундаментальних досліджень. У США діє 2 великих фонди: національний науковий фонд (ННФ) і науковий фонд бюро стандартів (НФБС). Кошти ННФ формуються за рахунок надходжень із федерального бюджету, відрахувань від доходів промислових підприємств, а також внесків університетів і коледжів. Витрачається на фінансування програми в області фундаментальних досліджень, на премії вченим за наукові дослідження, на будівництво наукових центрів, підготовку кадрів. НФБС фінансує компанії, що проводять експерименти і доводять наукові дослідження до їх промислового і сільськогосподарського використання.

Кредитні фонди - це кошти, що знаходяться в розпорядженні державних банків, ощадних кас, інших кредитних установ, надані на умовах повернення і сплати відсотків. Переважним правом користування такими фондами володіють юридичні особи, що виконують державні закони або працюють відповідно до державних програм розвитку країни. Велике значення кредитні фонди мають у Франції, до них належать фонди Банку Франції, Банку зовнішньої торгівлі, депозитно-ощадної каси. У США функціонує цілий ряд кредитних фондів, що здійснюють програми, зосереджені в найважливіших галузях - сільське господарство, житлове будівництво і зовнішньоекономічні зв'язки. Фонди цих кредитних установ формуються за рахунок коштів казначейства, а також шляхом продажу власних зобов'язань і використовуються для надання позичок на різні цілі (реалізацію врожаю, будівництво складів й інші сільськогосподарські потреби).

Важливе значення для експорту американського капіталу має фонд Експортно-імпортного банку США. Банк видає довгострокові кредити (до 15 - 20 років) американським експортним компаніям, а також надає гарантії з експортних кредитів приватних банків (у межах 3 - 60 % суми кредиту). Основним джерелом ресурсів банку є власні кошти і позики.

Соціальні фонди – це кошти, призначені для надання соціальних послуг населенню. Зростання чисельності осіб найманої праці в результаті розвитку виробництва, збільшення витрат в інтересах різних соціальних верст суспільства, викликане науково-технічною революцією, загальне старіння населення країн об'єктивно призвели до необхідності збільшення фондів соціального страхування. За останнє десятиліття обсяг соціальних фондів у промислово розвинутих країнах зріс в абсолютних сумах у 5 - 8 разів. Зростання обсягу соціальних фондів дає можливість підвищити соціальні виплати. Фонди творяться за рахунок 3-х джерел: страхових внесків застрахованих; страхових внесків підприємців і субсидій держави.

Внески застрахованих представляють прямі відрахування з їх доходу. По суті, це прямий цільовий податок. Ставка внеску в більшості розвинутих країн встановлюється у відсотках до сукупного доходу і є пропорційною, незалежно від розміру доходу. При цьому передбачається річна максимальна сума внеску або максимальний доход, до якого застосовується ставка. Ставки внеску встановлені в розмірі: у США - 7,15%, у Великобританії - 5,7% і 9 % (у залежності від розміру доходу), у Франції - 5,7 %; у Японії - 5,3 %. У країнах діє або один внесок із фізичних осіб за всіма видами страхування (США), або декілька (ФРН, Франція), сплата яких надає право на відповідні види соціальних послуг. Внески з підприємств стягуються у відсотках не до загального фонду заробітної плати зайнятих, а до заздалегідь встановленої максимальної валової заробітної плати, тобто суми, що перевищують цей максимум, не враховуються. Тому, чим вище частка кваліфікованих працівників у компанії, чим вище їх заробітна плата, тим менше відрахувань роблять вони в соціальні фонди.

Серед міждержавних фондів найбільше значення мають Міжнародний валютний фонд, завданям якого є врегулювання міжнародної ліквідності з метою рівноваги платіжного балансу, і Міжнародний банк реконструкції і розвитку, що дає довгострокові кредити для розширення виробничих потужностей терміном на 20 років під гарантію урядів країн-членів. У Європейському Союзі створений ряд міждержавних фондів, у тому числі Бюджет Європейського Союзу, Європейський фонд розвитку, Європейський фонд валютного співробітництва.