Управління можна визначити як функцію системи, що забезпечує або збереження сукупності її основних властивостей, або її розвиток згідно з визначеною метою.

поняттям системи (від грецького systema — ціле, складене з частин, з'єднання), її можна визначити як організаційне або складове ціле, набір або комбінацію елементів чи частин, що утворюють єдиний комплекс, спрямований на досягнення певної (єдиної для всього комплексу) мети.

Одним із найважливіших принципів теорії систем є принцип декомпозиції її на окремі підсистеми, які, у свою чергу, є системами нижчого рангу. Кожна система функціонує в деякому середовищі.

У будь-якому процесі управління існує об'єкт, яким управля­ють (верстат, підприємство, галузь), тобто керований, і орган, що здійснює управління (технічний засіб, людина). У процесі управ­ління цей орган дістає деяку інформацію про стан зовнішнього середовища, де перебуває об'єкт і з яким він пов'язаний. Уся ця інформація сприймається управляючим органом, який виробляє на її основі керівну інформацію (приймає рішення). Нарешті, на основі прийнятого рішення деякий виконавчий орган (апарат управління, руки працюючого і т.ін.) чинять управляючий вплив на об'єкт, яким керують. Ось ці три складові (разом з інформа­ційними зв'язками) утворюють систему управління.

Часто управляючий та виконавчий органи об'єкта управління об'єднують в одне поняття — суб'єкт управління.

Управління завжди здійснюється з певною метою, яка завжди конкретна для заданого об'єкта управління І пов'язана зі станом об'єкта та середовища, в якому він перебуває.

Дуже важливо визначити мсту управління, яка для кожного керованого об'єкта має бути одна й та сама. Ступінь досягнення поставленої мети управління визначається за допомогою цільової функції управління. Аналіз структурної схеми СУ показує, що для реалізації оптимального управління не достатньо мати цільову функцію управління та задані для неї обмеження. Потрібна також інформація про стан об'єкта управління і зовнішнього середови­ща та про безліч можливих станів елементів системи управління. Без інформації не існує управління. Більш того, управління саме і є безперервним процесом переробки інформації: на підставі одні­єї інформації виробляється інша, яка, у свою чергу, стає матеріа­лом для здобуття нової, і т. д.

Особливу увагу слід звернути на якість інформації. Серед усіх видів інформації, що надходить до управляючого органу, надзви­чайно важливою є та, яка йде по лініях зворотного зв'язку від об'єкта управління. Зворотний зв'язок — одне з основних понять теорії управління. Загалом зворотним зв'язком називається будь-яке передавання впливу з виходу тієї чи іншої системи на її вхід (див. рис. 1.2). У системах управління зворотний зв'язок можна виз­начити як інформаційний зв'язок, за допомогою якого в управ­ляючу частину надходить інформація про наслідки управління об'єктом, тобто інформація про новий стан об'єкта, який виник під впливом управляючих дій.

Завдяки наявності зворотного зв'язку складні системи в прин­ципі можуть виходити за межі дій, які передбачені й визначені їх творцями. Адже зворотний зв'язок створює в системі нову якість: здатність нагромаджувати досвід, визначати своє майбутнє пово­дження залежно від поводження в минулому, тобто самонавчатися.

Зміст системного підходу при управлінні, наприклад, підпри­ємством, полягає в тому, щоб, по-перше, домогтися загальної ефек­тивності всього підприємства і не допустити, щоб інтереси окремого підрозділу стали на перешкоді до загального успіху; по-друге, досягти цього слід в умовах організаційної структури, яка завжди містить суперечливі одна одній цілі.