Адам Сміт - представник класичної ек. науки. Відстоював принцип природної свободи. Відповідно до його трактування, ринкова система здатна до саморегуляції, у її основі - особистий інтерес, зв'язаний із прагненням людини до прибутку. виступає як головний спонукальний мотив економічного розвитку. Кращий варіант для держави - це дотримуватись принципу невтручання держави. Ця ідея була розвинута послідовниками Сміта іі одержала назву «економічного лібералізму». Суть ідеології: для того щоб підняти державу з найнижчого ступеня варварства до вищого ступеня добробуту, потрібні лише мир, легкі податки і терпимість у керуванні, все інше зробить природний хід речей. вважав промисловий і торговий капітал продуктивним. Ріст багатства досягається розвитком обміну, поділом праці і нагромадженням капітал)' н умовах економічної волі. Насамперед, вільною повинна бути праця. Завдяки поділу праці і спеціалізації в економіці відбувається: удосконалення спритності робітників, заощадження часу, винахід машин, що полегшують працю. Різко підвищується продуктивність. У теорії вартості Сміт рочрішян споживчу вартість (корисність) і мінову вартість. Ці види вартості не збігаються, алмаз має високу мінову вартість і малу корисність, а вода навпаки. Природній ціні протиставляється поточна ринкова ціна, обумовлена попитом та пропозицією товару на ринку. В умовах конкуренції природна ціна збігається із середньою ринковою ціною. Аналіз природної ціни привів Сміта до виділення трьох складових: заробітна плата, прибуток і рента. Заробітна плата - це доход робітників, прибуток - доход капіталістів, рента - доход землевласників. Чистий річний продукт країни дорівнює сумі всієї заробітної плати, усього прибутку і всієї ренти. Природні ціни встановлюються лише при економічній волі Якщо вона порушується державою, то виникають монополії. Ціна, встановлена монополіями найбільш висока, а ціна встановлена при вільній конкуренції найбільш низька. Сміт прийшов до висновку, що рівноважна (природна) ціна відповідає максимальному випуску продукції. До монополії Сміт відносив і перешкоди на шляху переміщення робочої сили. Капітал - це ресурс, необхідний для розвитку виробництва. Капітал поділяється на основний (машини, будинки) і оборотний (гроші, запаси сировини і непроданих товарів). Прибуток - це додаткова вартість, що виникає тому, що працівник своєю працею додає до предмета праці нову вартість. Прибуток створюється додатковою працею.

Ринкова економіка, не підлегла єдиному плану і загальному центру, працює, проте, за визначеними правилами. Вплив кожного окремого індивіда при цьому не відчутно. Він платить ті ціни, що з нього вимагають, вибираючи потрібні йому товари з урахуванням своїх доходів. Але сукупність усіх цих окремих дій установлює ціни. Тим самим дія ринку забезпечує результат, що не залежить від волі окремих індивідів. Це і є принцип «невидимої руки» ринку. Виходячи з цього Сміт вважав, що втручання держави в економічні процеси повинне бути мінімальним, воно повинне н основному захищати права кожного. Індивідуальні інтереси повинні бути укладені в правові рамки, установлювані державою. Крім того, у держанії потінні бути і специфічні функції, держава повинна тимчасово проводити протекціоністську політику як спосіб захисту нових і слабких галузей. Держава повинна мати засоби, що складаються з податків, що збираються. Податки повинні платити всі пропорційно їх майну. Сформулював правила стягування: 1.пропорційність, 2.визначеність, 3. зручність для платника, 4.їх мінімальність. Гроші Сміт вважав лише засобом обігу. Якщо кількість грошей в обігу більше ніж потрібно, то ціни ростуть. Кредитна функція банків важлива, схвалював закони про обмеження процентних ставок. Сміт заклав основи теорії платіжного балансу країни.