Класична політекономія зародилася в Англії наприкінці XVII
ст. І у Франції
на початку XVIII ст. Вона прийшла на зміну меркантилізму. Умови зародженим
класичної політекономії:
1. розвиток капіталістичних відносин сприяв заміні меркантилізму
насамперед в
Англії- найбільш економічно розвинутій країні;
2. інтереси буржуазії переходять зі сфери обігу
до сфери виробництва;
3. на перший план виходить промисловий капітал;
4. рекомендації меркантилістів не могли вирішити
економічних проблем промислової буржуазії, що вимагала обгрунтування осію»
капіталістичного виробництва, розробки нових економічних категорій, іаких як заробітна
плата, прибуток, рента й ін.;
5. буржуазія прагнула звільнитися від твердого
урядовою регулювання економічного життя, вона хотіла свободи;
6. буржуазна революція середини XVII в. в Англії відкрила
еру політичних і промислових революцій у Європі, й до влади приходить буржуазія;
7. бурхливо розвивається промисловість,
наука-механіка, математика, фізика, філософія й ін;
8. активізація теоретичних досліджень у різних
галузях знань сприяла розвитку економічної думки, було покладено початок формуванню
політекономії як науки.
Особливості класичної політекономії: класична політекономія предметом
дослідження вважає сферу виробництва, й заснувала науковий аналіз цієї сфери; це й означало зміни в самому
предметі політичної економії, що перетворилася в науку про категорії й закони економічного
життя; саме
класична школа й, насамперед роботи А. Сміта, перетворили політичну економію в повноцінну
наукову дисципліну; класики проголосили ідею природного порядку, дії об'єктивних економічних законів,
економічної свободи, що одна тільки й забезпечує ефективний розвиток економіки; проблему цінності вони вирішували
переважно з позиції трудової теорії, використовуючи абстрактно-дедуктивний метод дослідження
економічних
явищ.
У розвитку класичної політичної економії умовно виділяють
чотири етапи:
I етап - кінець XVII ст. до початку
другої половини XVIII ст. Він свідчить про значне розширення сфери ринкових
відносин і перехід від меркантилізму до нового напрямку н рочннтку економічної
науки. Основні представники: У.
Непі (Англія), П. Буагільбер (Франція), Ф. Кене (Франція), Ж. І іоріо (Франція).
II етап - остання третина XVIII ст., пов'язаний з ім'ям А. Сміта
(Англія).
III етап - перша половина XIX ст., коли в розвинених
країнах закінчився промисловий переворот. Представники: Ж.Б. Сей, Ф.
Бастіа (Франція), Д. Рікардо, Т. Мальтус, Н. Сеніор (Англія), Т. Кері (США).
VI етап - друга половина XIX в., представники: К. Маркс
(Німеччина), Дж.
Мілль (Англія).
Основоположником класичної політичної економії в Англії
К. Маркс називає Петті. Аналіз його праць дає підстави дійти
висновку, що
він є економістом перехідного від меркантилізму до класичної політекономії періоду. Пені називають першим професійним економістом.
|