ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ - История экономических учений - Каталог для студента - Каталог статей - Школьный и студенчиский сайт
Понедельник, 05.12.2016, 20:36
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьный и студенческий сайт

Поиск
Категории раздела
Английский язык
Алгоритмизация
Болонский процесс
Бухгалтерский учет
Государственное регулирование экономики
Деньги и кредит
Защита информации и программ
История экономических учений
Информационные системы
Информационные системы и технологии в финансах и банковском деле
Корпоративное управление
Методички
Менеджмент
Международная экономика
Макроэкономика
Политология
Планирование
Политэкономия
Размещение продуктивных сил
Современная экономическая история
Стратегическое управление
Страхование
Системный анализ
Украинский язык
Учет и аудит
Финансы предприятия
Финансовый менеджмент
Финансы
Экономика предприятия
Экономическое обоснование хозяйственных решений
Экономический анализ
Матпрограмирование
Исследование операций
Основы создания информационных систем
Экономика и организация иновационной деятельности
Форма входа

Каталог статей

Главная » Статьи » Каталог для студента » История экономических учений

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

Одним з напрямків еволюції економічної теорії першої третини ХХст стала концепція інституціоналізма в її різних модифікаціях. Назва концепції служить ілюстрацією наміру авторів дати системний аналіз процесів і явищ, названих ними інститутами, - під ними розуміють і державу, і конкуренцію, і монополії, і податки, і стійкий спосіб мислення, і юридичні норми. У рамках институционализма розрізняють ряд напрямків: психологічне (Веблен); соціально-правове (Коммонс); емпіричне і соціологічне.

Інституціоналізм у своєму розвитку пройшв такі етапи:

Перший етап - 20 - 30-і роки XX століття. Він характеризується формуванням основних положень інституціоналізма. Засновниками цього етапу є Т. Веблен, Д. Коммонс, У. Мітчелл.

Другий етап - середина XX століття. Типовими представниками , Дж. М. Кларк, А. Берли, Т. Минзом була розроблена теорія трансформації капіталізму: «Народний капіталізм», «Колективний капіталізм», де

вивчалися демографічні проблеми, соціально-економічні протиріччя капіталізму, була розроблена теорія профспілкового руху.

Третій етап - 60- 70-і роки XX століття. Цей етап називають неоінституціоналізмом, у якому економічні процеси ставляться в залежність від розвитку технологій, а також підкреслюється значення економічних процесів у соціальному житті суспільства; видними ідеологами цього етапу є Н. Ноув, Дж. Гзлбрейт, Р. Хейлбронер, Р, Коуз.

Т. Веблен(1857-1929). На його думку, існує розрив між економічною теорією і реальністю. У теорії розглядається рівпонажіїий стан, а в реальності відбувається постійна еволюція, жорстока боротьби за існування. [Економічне поводження людини не завжди раціонально і залежись під багатьох факторів і в тому числі психологічних (суперництво, прагнення до успіху і т.д.) Потрібно враховувати різні інститути, закріплені звичаями, законами. Вивчати потрібно не поводження окремих суб'єктів, а колективні дії інститутів під який маються на увазі корпорації, профспілки, політичні партії, об'єднання підприємців, держава. їхня роль не однакова на різних стадіях існування економіки. На першій стадії ринкового господарства власність і влада знаходяться в руках підприємців, що згодом поділяються на власників капіталу й організаторів виробництва. Джерелом доходу власників капіталу є не реальний сектор економіки, а цінні папери. У цьому змісті власники капіталу він називав дозвільним класом. Протиріччя між дозвільним класом і продуктивними класами (як він вважав) приведе до того, що влада перейде в руки технократії, а власність на капітал перейде в акціонерну форму — такий порядок називають технократизмом.

Категория: История экономических учений | Добавил: eklion (05.03.2010)
Просмотров: 1326
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 1330
Статистика
Счетчики


Каталог@MAIL.RU - каталог ресурсов интернет
Украина онлайн

Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтов - uCoz