Понедельник, 21.08.2017, 10:37
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьный и студенческий сайт

Поиск
Категории раздела
Английский язык
Алгоритмизация
Болонский процесс
Бухгалтерский учет
Государственное регулирование экономики
Деньги и кредит
Защита информации и программ
История экономических учений
Информационные системы
Информационные системы и технологии в финансах и банковском деле
Корпоративное управление
Методички
Менеджмент
Международная экономика
Макроэкономика
Политология
Планирование
Политэкономия
Размещение продуктивных сил
Современная экономическая история
Стратегическое управление
Страхование
Системный анализ
Украинский язык
Учет и аудит
Финансы предприятия
Финансовый менеджмент
Финансы
Экономика предприятия
Экономическое обоснование хозяйственных решений
Экономический анализ
Матпрограмирование
Исследование операций
Основы создания информационных систем
Экономика и организация иновационной деятельности
Форма входа

Каталог статей

Главная » Статьи » Каталог для студента » Политэкономия

КАПІТАЛ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТОВАРНОЇ СИСТЕМИ ГО-СПОДАРСТВА.

Основною категорією є капітал. Капітал - це вартість, яка приносить додаткову вартість. Додаткова вартість - це надлишок над первісне авансованою сумою грошей.Додаткова вартість створюється абстрактною працею найманих робітників, використанням їх робочої сили.Гроші стають капіталом лише тоді, коли вони приносять додаткову вартість. Робоча сила - це здатність людини до праці. Умови перетворення робочої сили в товар:1.Власник робочої сили повинен бути особисто вільним.2.Власник робочої сили не повинен мати засобів виробництва;3.Власник робочої сили не повинен мати засобів існування.4.Власник робочої сили повинен продавати свою здатність до праці на певний строк. Вартість робочої сили дорівнює вартості засобів існування, необхідних для задоволення звичайних у даній країні і в даний період часу фізичних і культурних потреб робітника, для утримання його сім'ї і для навчання. Грошовим виразом вартості товару "робоча сила" виступає заробітна плата. Заробітна плата це лише плата за робочу силу, її ціна. Робітник не може продати свою працю як товар з тієї причини, що вона не існує, доки він не почав працювати. А починає він працювати лише тоді, коли продає свою здатність до праці, тобто робочу силу. Робочу силу купує підприємець. Його основною метою є отримання додаткової вартості. Отже, робоча сила як фактор виробництва має задовольнити цю потребу. Здійснюється це в результаті того, що споживна вартість робочої сили полягає в здатності робітника своєю працею створювати нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Єдиним джерелом додаткової вартості є робоча сила, а точніше - її споживна вартість. Отже, робочий день складається з двох частин. Та частина робочого дня, впродовж якої робітник відтворює вартість своєї робочої сили, називається необхідним робочим часом, а праця - необхідною працею. Друга частина робочого дня. де створює додаткову вартість, називається додатковим робочим часом, а праця, затрачена в цей час, - додатковою працею. Збільшення додаткової вартості підприємців автоматично зменшує заробітну плату найманих робітників. Затрачений капітал (на засоби виробництва й робочу силу) ділиться на дві частини: Постійний - це та частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини. Змінний - це та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає).Суть капіталу: 1.Речовий зміст: а)певна сума грошей;б)певна сума засобів виробництва;в)певна сума товарів.2.Суспільний зміст: а)самозростаюча вартість;б) вартість, що приносить додаткову вартість;в)вартість, що втілює в собі додаткову вартість.В процесі виробництва відбувається самозростання не всього авансового капіталу (С+V) й не постійної його частини (С), а лише змінного капіталу (V).Тому, визначаючи рівень додаткової вартості, її слід зіставляти саме з ним. Відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене в процентах, називається нормою додаткової вартості: m’=m/v*100%. Маса додаткової вартості - це її абсолютна величина. M=m/v*V, mдодаткова вартість; v – змінний капітал; V – загальна сума змінного капіталу.

Результатом виробництва є товар, вартість якого включає вартість спожитих засобів виробництва - С, вартість робочої сили – v, додаткову вартість m. Отже w=c+v+m. Підприємець оплачує витрати постійного капіталу на купівлю засобів виробництва й змінного – на купівлю робочої сили, тобто C+V. Те, що коштує товар для підприємця називається витрати виробництва. K=C+V.Витрати виробництва виражають не всю вартість, а тільки її частину, яка дорівнює вартості за вирахуванням додаткової вартості. Тому остання входить у вартість товару, але не входить у витрати виробництва, бо вона нічого не коштує підприємцю. Ця різниця і створює для підприємця можливість перекривати витрати на виробництво й одержувати прибуток. Додаткова вартість, представлена не як приріст змінного капіталу, а як породження всього авансового капіталу, набуває форми прибутку.

Категория: Политэкономия | Добавил: eklion (04.03.2010)
Просмотров: 712
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 1424
Статистика
Счетчики


Каталог@MAIL.RU - каталог ресурсов интернет
Украина онлайн

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтов - uCoz