Суббота, 21.10.2017, 03:09
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьный и студенческий сайт

Поиск
Категории раздела
Английский язык
Алгоритмизация
Болонский процесс
Бухгалтерский учет
Государственное регулирование экономики
Деньги и кредит
Защита информации и программ
История экономических учений
Информационные системы
Информационные системы и технологии в финансах и банковском деле
Корпоративное управление
Методички
Менеджмент
Международная экономика
Макроэкономика
Политология
Планирование
Политэкономия
Размещение продуктивных сил
Современная экономическая история
Стратегическое управление
Страхование
Системный анализ
Украинский язык
Учет и аудит
Финансы предприятия
Финансовый менеджмент
Финансы
Экономика предприятия
Экономическое обоснование хозяйственных решений
Экономический анализ
Матпрограмирование
Исследование операций
Основы создания информационных систем
Экономика и организация иновационной деятельности
Форма входа

Каталог статей

Главная » Статьи » Каталог для студента » Размещение продуктивных сил

Економічні методи аналізу розміщення продуктивних сил

Розміщення продуктивних сил є об'єктом територіального планування, яке передбачає розроблення схем розвитку й розміщення галузей господарства, продуктивних сил облас­тей та економічних районів. За галузевими і територіальними схемами складають генеральну схему розміщення продуктивних сил країни. Розробляють цільові комплексні програми, у тому числі територіальні. Проекти будів­ництва підприємств, схеми та проекти районних планів розробляють на проектній стадії обгрунтування розміщення виробництва і його терито­ріального розвитку.

Обґрунтовують раціональне розміщення продукти­вних сил переважно економічними методами.

Балансовий метод – розробляються звітні й прогнозні баланси трудових ресурсів, грошових доходів і видат­ків населення, які узгоджуються з товарними фондами; територіальні баланси потужностей будівельних організацій; баланси місцевих будіве­льних матеріалів, виробів металообробної промисловості міжгалузевого використання та ін.

Техніко-економічні розрахунки здійснюються на проектній стадії обгрунтування розміщення підприємств і територіального розвит­ку виробництва. Порівняльну ефективність різних варіантів районного розміщення підприємств і комплексів визначають на основі розрахунків поточних (собівартості) і порівняння разових (капітальних) витрат. При виборі місць розміщення враховують показники матеріале-, енерго-, фондо- та трудомісткості продукції. Особливе значення мають показники водомісткості й транспортабельності продукції.

Техніко-економічні показники аналізу територіальної організації господарства розраховують за розмірами відповідних витрат на вироб­ництво одиниці продукції.

Витрати окремих ресурсів і випуск нової продукції визначають у вартісному або натуральному обчислен­ні:

1. Матеріаломісткості виробництва: Мм = Змр, де Зм - витрати матеріалів, грн., т; Пр - річний випуск продукції, грн., шт., т.

2. Енергомісткості виробництва: Ем = Зер, де Зе - затрати енергії, кВт-год.

3. Трудомісткості виробництва: Тм = Зпр, де Зп - затрати праці, люд.-год.

4. Водомісткості виробництва: Вм = Ввр, де Вв - витрати води, л, т, м3.

5. Фондомісткості виробництва: Фм = Вфр, де Вф - вартість основних фондів, грн.

6. Капіталомісткості виробництва: Км = Вквр, де Вкв - вартість капіталовкладень на спорудження об'єкта, грн.

7. Транспортабельності продукції: Тп = Зпрр, де Зпр - затрати на перевезення продукції, грн.

8. Собівартості продукції: С = Вс + Вм + Во, де Вс і Вм - вартість сировини, матеріалів, палива, енергії та інших предметів праці й амортизаційних відрахувань, гри.; Во - витрати на оплату праці та реалізацію продукції, грн.

Економіко-статистичні методи викорис­товують при аналізу територіальної організації господарства. Основні з них – це обчислення індексів і середніх величин, кореляційний аналіз, групування та графоаналітичний метод.

Картографічний метод широко застосовують у прикладних розробках. Економічне картування є наочним і конкретним інструментом до­слідження території, аналізу особливостей розміщення та взаємозв'язку предметів і явищ, особливо при визначенні економічних відстаней (за ізолініями тарифів на перевезення пасажирів і вантажів), густоти насе­лення тощо.

Нормативний метод застосовують у моделюванні розміщення виробництва на перспективу. Нормативи, які закладаються в проекти, мають бути науково обгрунтованими й зорієн­тованими на застосування найновіших досягнень науки і техніки.

Сучасні економічні процеси і явища, які пов'язані з територіаль­ним розміщенням виробництва, аналізують за до­помогою точних кількісних економіко-математичних методів. Розробляють два види економіко-математичних моделей - балансові й оптимізаційні.

Балансові моделі мають вигляд системи шахових таблиць (бала­нси витрат і випуску продукції, капітальних вкладень, витрат трудових і природних ресурсів). Крім того складають міжгалузеві й міжрайонні балан­си виробництва та розподілу продукції.

Оптимізаційні моделі є вищою формою техніко-економічних розраху­нків. Їх основне призначення - вибір оптимального варіанта розміщення не тільки підприємств і галузей, а й територіально-виробничих комплек­сів. В цих моделях умови задач і їх розв'язок можуть бути подані в табличній (матричній) або графічній (мережній) формі.

Цільова функція оптимізаційної моделі розміщення виробницт­ва - мінімум витрат, а обмеження - розміри потреб у продукції, обсяги її випуску, ресурси сировини, палива і матеріалів, капітальні вкладення.

Вибор оптимального варіанта розміщення підприємств галузі можна здійснити розв’язав найпростішу економіко-математичну модель транс­портної задачі:

Si + Еit Кi + tij) Хij ® min

де Сi + Еit Кi  - приведені витрати на виготовлення одиниці продукції в i-му пункті або районі розміщення; tij - витрати на транспортування оди­ниці продукції з i-го пункту виробництва в j-й пункт споживання: Хij - шуканий обсяг постачання продукції з i-го пункту виробництва в j-й пункт споживання.

За розв'язком цієї задачі виробництво продукції розміщують в усіх можливих пунктах, якщо загальні витрати на випуск і доставку продукції у пункти споживання будуть мінімальними.

На завершальному етапі дослідження й прогнозування територіаль­ної організації господарства визначають можливий економічний ефект від нового розміщення продуктивних сил. Найпоширеніший спосіб такої оцінки - підсумовування ефекту, обчислюваного по окремих галузях та їх елементах. При цьому визначають еконо­мію від розміщення кожної галузі виробництва, порівнюючи сумарні витрати на виробництво й транспортування продукції для споживача за різними варіантами розміщення.

Категория: Размещение продуктивных сил | Добавил: eklion (25.12.2009)
Просмотров: 1750
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 1439
Статистика
Счетчики


Каталог@MAIL.RU - каталог ресурсов интернет
Украина онлайн

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтов - uCoz