Міграція впливає на розвиток населення і трудових
ресурсів. Вона пов'язана з постійною або тривалою зміною місця проживання,
тимчасовими чи сезонними переміщеннями людей тощо.
Чисельність населення в
Україні зменшується і внаслідок міграційного відтоку. Якщо у 1990 p.
коефіцієнт чистої міграції становив +1,5‰ то в 2001 р. - -1,2‰.
Нині тільки Полтавська
область має, незначне, позитивне сальдо міграції. Зростання міграційної
рухомості населення більше спричинене економічними, ніж будь-якими іншими
чинниками (політичними, національними тощо).
За неофіційними даними за
кордоном проживають 5-7 млн українців (20 - 25% працездатного населення).
Україна втрачає трудовий потенціал. В розвинені країни мігрує
економічно активне населення та населення молодих вікових груп, що мають
середню спеціальну та вищу освіту.
Значними є внутрішні
міграції населення - між регіонами, областями
і населеними пунктами. За тривалістю
переміщення населення виділяють безповоротну і
тимчасову міграції. Тимчасові
міграції - це сезонні та маятникові
переміщення.
Сезонні міграції населення бувають внутрішньо- та міждержавними, економічними
(на період сезонних робіт) та соціально-культурними (поїздки на навчання,
лікування, відпочинок, туризм).
Маятникові трудові поїздки населення - регулярне переміщення
населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни
місця проживання.
Основною причиною зростання кількості людей (до початку 90-х років),
які працювали за межами свого населеного пункту, був посилений промисловий
розвиток міст. Цьому сприяли недостатній вибір професій на селі, низький рівень
механізації виробництва, використання ручної праці в сільському господарстві та
ін.
Скорочення діяльності,
зменшення потужності, ліквідація та перепрофілювання багатьох підприємств і
установ, де були зайняті «маятникові мігранти» та інші причини зумовили
скорочення кількості таких мігрантів.
|