Державна регіональна економічна політика - це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснются державою у сфері розвитку регіонів відповідно до поточних і стратегічних ці­лей. Ці заходи спрямовуються на:

-        ефективний розвиток і розміщення продуктивних сил окремих регіонів;

-        раціональне використан­ня природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалів;

-        створення здорових умов для життя і діяльності населення;

-        забезпечення еко­номічної безпеки та вдосконалення територіальної організації суспільства.

Державна регіональна економічна політика є складовою державної регіональної політики, яка має економічну, соціальну, демографічну, екологічну і науково-технічну спрямованість. Державна регіональна політика зумовлена значними відмінностями між окремими регіона­ми. Так, існують значні відмінності в рівнях концентрації промисловості по регіонах, що впливає на рівень життя і життєдіяльність населення, екологічну ситуацію. Загострення економічних, екологічних і соціальних проблем в старопромислових регіонах зумовлено їх моноспеціалізацією і вимагає регулювання їх розвитку. Актуальною є проблема забезпечення населення робочими місцями, тому необхідний розвиток галузей і ви­дів діяльності, які б запобігали масовому вивільненню робочої сили, сприяли б створенню нових робочих місць.

Регіональна економічна політика передбачає вироблення програм, які базуються на пріоритетах, встановлених державою для окре­мих регіонів.

Основні напрями державної регіональної економічної політики визначає вищий орган законодавчої влади - Верховна Рада України.

В умовах реструктуризації економіки актуальною є проблема розробки регіональних програм, тому, що необхідно переквалі­фікувати, перерозподілити сотні тисяч економічно активного населення, створити нові робочі місця.

Суб'єкти державної регіональної економічної політики – центральні й місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування регіонів, які відповідно до своєї компетенції вирішують питання соціально-економічного розвитку. Об'єкти - територіальні утворення, у межах яких здійснюються державне управління та місцеве самоврядування, їх склад визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним районуванням.

Державна регіональна економічна політика спрямовується на забезпечення однакових умов функціонування регіональних господар­ських комплексів та збереження територіальної цілісності Української держави.

Основні принципи державної регіональної економічної політики:

-        правове забезпечення економічної самостій­ності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень між центральними й місцевими органами виконавчої влади та органами міс­цевого самоврядування, зміцнення їхньої фінансово-економічної бази, комплексного розвитку територій;

-        дотримання пріоритетів загальнодержавного значення та єдності розвитку продуктивних сил регіонів і завдань соціально-економічного розвитку країни;

-        врахування вимог екологічної безпеки під час реформування стру­ктури господарських комплексів регіону і розміщення нових підприємств.

Цілі державної регіональної економічної політики:

-        збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного, трудового і науково-технічного потенціалів регіонів, співпраці між ними;

-        вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення ефективності територіального поділу праці, раціоналізація системи розселення, враху­вання економічних, соціальних, історико-культурних та інших особливостей регіонів під час проведення економічних реформ на місцях;

-        підтримка збалансованості економічного розвитку, екологічного стану, соціально-демографічного та суспільно-політичного процесів.

Головні завдання державної регіональної економічної політики в економічній сфері:

-        досягнення економічно та соціальне виправданого рівня комплекс­ності й раціональності структури господарства;

-        створення сприятливих умов для розвитку підприємництва й ринкової інфраструктури та інших ринкових перетворень;

-        формування та розвиток вільних економічних зон, налагодження зв'язків між прикордонними регіонами;

-        удосконалення економічного районування та визначення мережі економічних районів країни.

Завдання державної регіональної економічної політики в соціаль­ній сфері:

-        гарантування соціальних прав громадян, встановлених Конститу­цією України;

-        підвищення рівня життя та соціального захисту населення в усіх регіонах, забезпечення зайнятості населення;

-        гарантування продовольчої забезпеченості регіонів, створення високопродуктивних галузей в аграрному виробництві, вихід на світові продовольчі ринки;

-        здійснення економічних і соціальних заходів щодо запобігання погіршенню демографічної ситуації;

-        формування раціональної системи розселення населення.

Завдання державної регіональної економічної політики в екологіч­ній сфері:

-        регулювання природногосподарської збалансованості регіонів, запобігання забрудненню довкілля, ліквідація наслідків забруднення;

-        ефективне використання та відтворення природних ресурсів, збереження генофонду живої природи, унікальних територій і об'єктів;

-        упровадження механізму раціонального природокористування;

-        екологічно обгрунтоване розміщення продуктивних сил регіонів.

Державна регіональна політика спрямовується на розмежування повноважень між центром і регіонами. Економічні реформи, які проводяться в Україні, передбачають децентралізацію управління, підвищення самостійності регіонів. Зростання ролі регіонів у різних сферах і насамперед в управлінні державним майном, регулю­ванні використання природних ресурсів, сприятимє забезпеченню належних умов праці й охорони здоров'я населення. Для України, яка намагається стати пов­ноправним членом європейської спільноти, важливу роль мають західні й приморські регіони (транскордонне співробітництво між регіонами України, Польщі, Словаччини, Угорщини).

Дуже важливим напрямом економічного співробі­тництва є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків прикордонних регіонів України й Росії, через створення в них вільних економічних зон.

Зараз Україна целеспрямовано реа­лізує загальнодержавну, структурну, промислову, аграрну, науково-технічну та інші програми.

Центральні органи влади, які мають повнова­ження до управління окремими сферами економіки несуть відповідальність за результати своєї діяльності. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено захист інтересів регіонів.

Місцевим органам виконавчої влади надані окремі функції управління державним сектором економіки (призначення керівників, представництво в наглядових радах, контроль використанням майна). Особлива увага приділяється підприємствам, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Вад ефективного функціонування таких підприємств залежать відповідні фінансові надходження до бюджету регіонів.

Для життєзабезпечення територіальних громад дуже важливим є передача в комунальну власність частини державного майна. Для мешканців сіл - це передача у власність земель, які можна надаватись в оренду працівникам бюджетних установ.

Складовою державної регіональної економічної політики є механізм бюджетного регулювання на основі створення загально­державних, регіональних та місцевих цільових фондів для вирівнювання доходів регіонів, у тому числі і шляхом надання субсидій.

У фінансовій сфері вжливим є зміцнення доходної бази депресивних територій та сільських районів, посилення державного контролю за ефективним використанням фінансів.

Для держави невідкладним є вирішея таких завдань:

-        реструктуризації економіки насамперед промислових регіонів та центрів із надмірною концентрацією підприємств важкої промисловості та складною економічною ситуацією;

-        розвитку експортних та імпортозамінних виробництв;

-        нарощування обсягів виробництва товарів народного споживан­ня, продовольства, сільськогосподарського й транспортного машинобудування, хімічної промисловості;

-        інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, забезпечення продовольством та нарощування екс­портного потенціалу країни;

-        стримування вивільнення робочої сили зі сфери виробництва, ство­рення нових робочих місць;

-        поліпшення екологічної ситуації у регіонах;

-        ефективного використання рекреаційних ресурсів регіонів, розвитку індустрії відпочинку й оздоровлення населення;

-        вироблення регіональної демографічної політики, спрямованої на припинення депопуляції населення, стримування його еміграції;

-        підвищення рівня життя населення, забезпечення гарантованого рівня доходів, безплатної освіти і медичного обслуговування.