Промисловість, як провідна галузь господарства України, визначає рівень її господарського розвитку, спеціалізацію економіки, масштаби участі країни в територіальному поділі праці й інтенсивність територіально-економічних зв’язків. У цій галузі в 2000 році було задіяне 29,2% промислово-виробничих фондів, 27,4% промислово-виробничого персоналу (1990 р. – 30,4%). Обсяг промислової продукції у загальному обсязі галузей економіки (в основних цінах) становив 42,6% (1990 р. – 50,7%).

З 1990 р. загальний обсяг промислового виробництва скоротився на 50%. Найбільшими були темпи занепаду до 1996 р.

Загальні чинники занепаду промисловості пов’язані із становленням самостійної економіки України та переходом до ринкових відносин, на кожну галузь також уплинули й специфічні чинники. Так, скорочення обсягів виробництва в машинобудуванні пов’язане з руйнуванням кооперативних зв’язків, низькою конкурентноспроміжністю продукціі прівнянно з продукцією розвинених країн, яка в умовах ринку почала витісняти українські товари; високі ціни. Найбільшого занепаду зазнала легка промисловість передусім через нестачу власної сировини (бавовни, вовни, шкір, волокон тощо), низьку якість і бідний асортимент товарів.

Занепад м’ясної й молочної промисловості був зумовлений скороченням обсягів виробництва у тваринництві. У рибній промисловості – втрата старих районів рибного промислу, які відійшли до Росії.

Менш відчутними були кризові явища в базових галузях економіки, сировинних (чорна металургія, металообробка, основна хімія, харчова прмисловість та ін.).

Найменшим був спад виробництва на великих підприємствах, які випускали й випускають продукцію, котра користується попитом на внутрішньому й зовнішньому ринках, і тих, які швидко переорієнтувалися на випуск нової продукції (Одеська, м. Київ і Київська обл., Кіровоградська, Миколаївська, Харківська, Запорізька та ін. області).

Структурна перебудова господарського комплексу вимагає більш повного самозабезпечення країни товарами власного виробництва, особливо галузей, продукція яких завжди має попит на внутрішньому ринку – це сільськогосподарське, транспортне машинобудування, виробництво побутової техніки, харчова, легка промисловість, виробництво добрив, будівельних матеріалів тощо).

Необхідно розширювати виробництво експортної продукції, яку випускають чорна й кольорова металургія (титан, алюміній, цирконій), суднобудування, літакобудування, космічний комплекс, окремі галузі ВПК, харчової, хімічної (добрива, сода, кухонна сіль, сірка) та будівельної (цемент) промисловості.

За 1990 - 2000 роки в промисловості України відбулися структурні зміни.

Як бачимо зросла питома вага ПЕК з 8,9% до 28,1%, чорної металургії з 11,0% до 22,9%, а частка машинобудування зменшилася з 30,7% до 15,1%, легкої промисловості – з 10,8% до 1,5%, харчової – з 18,6% до 14,9%.

Проте в окремих галузях є позитивні зрушення, так за останній період налагоджено виробництво нових видів продукції, наприклад, тролейбусів, трамваїв, мікроавтобусів, комп’ютерів нового покоління, засобів зв’язку, літаків тощо.

Розподіл продукції промисловості по галузях, %

Зменшення інвестицій у промисловість, особливо у рибну й легку промисловості, машинобудування та будівництво, а тому відсутність вільного капіталу не сприяло оновленню промисловості. У зв’язку з цим знизилася ефективність виробництва, зокрема, рентабельність зменшилася з 16,8% до 7%, зросла й часта збиткових підприємств.

Технічний стан виробництва поліпшується також дуже повільно, а тому рівень розвитку галузей промисловості відстає від рівня високорозвинених країн світу.

Незважаючи на труднощі (протягом 2001 р.) досягнуто найвищого за останні роки темпів зростання промислового виробництва – плюс 14,2%. Найвищі темпи зростання досягнуті у харчовій, переробній, деревообробній галузях, машинобудуванні (що дуже важливо) – від 18% до 20%. Зросли й інвестиції у тому числі з іноземним капіталом.

Найбільше підприємств з іноземним капіталом у скляній та фарфорово-фаянсовій галузі, будівельній індустрії, деревообробній про­мисловості. Незважаючи на структурну перебудову промисловості, Україна залишається на світовому ринку постачальником залізної й марганцевої руди, прокату, чорних металів, труб, суден, вагонів, продукції енергетичного машинобудування, верстатів, мінеральних добрив, соди тощо.

Приватизація у промисловості останнім ча­сом розвивається досить швидкими темпами, але результативність її невисока. Це пояснюється відсутністю належних умов для ефективного розвитку но­вих форм власності, недосконалістю нинішньої податкової та кредитної політики.