Територіальна структура господарства - це сукупність територіальних відносин між виробничими об'­єктами. Найважливішими з них є: відносини взаєморозташування і доступності, територіальна спільність виробничих підприємств, терито­ріальна концентрація, місце розташування. Територіальна структура господарства відображує розміщення продуктивних сил у вигляді виробничих пунктів, ареалів, промислових центрів, агропромислових зон і районів, різних типів виро­бничо-територіальних систем.

Виділяють такі елементи територіальної структури: ареальні - виробничий центр, вузол, агломерація; дискретні - район, зона; регіональні - мікро­район, мезорайон, макрорайон, зона.

Територіальна структура господарства потребує вдосконалення тому, що її вдосконалення сприяє підвищенню ефективності виробництва, раціональному використанню природних і трудових ресурсів, основних виробничих фондів, транспорт­них засобів, розв'язанню інших економічних та соціальних проблем.

Удосконалення територіальної структури передбачає:

-        обмеження зосередження промисловості в агломераціях і вуз­лах;

-        раціоналізацію галузевого складу елементів територіальної структури, його переорієнтацію (приоритет випуску товарів на­родного споживання);

-        поліпшення екологічної ситуації.

Основними напрямами підвищення регіональної ефективності виробництва є:

-        поглиблення комплексного розвитку господарства районів;

-        удосконалення структури і виробничих зв'язків районних комплексів;

-        ство­рення раціональних систем виробництва на базі промислових вузлів;

-        підвищення ефективності регіональної спеціалізації й кооперування виро­бництва;

-        формування міжгалузевих об'єднань;

-        реорганізація виробничої інфраструктури в районах;

-        раціональне використання науково-технічно­го потенціалу і науково-технічних комплексів.