Методологія — це базове начало системного аналізу
(СА). Вона включає визначення понять, що використовуються, принципи системного
підходу, а також постановку та загальну характеристику основних проблем організації
системних досліджень. Визначення в методології подаються звичайно на
словесно-інтуїтивному рівні і, зазвичай, мають властивість конструктивності.
Методологія
визначає основні керуючі положення для оцінювання та обрання системи, що
досліджується, кроки досліджування, їх послідовність, правила розподілення та
призначення методів.
Звернемо увагу на такі поняття методології системного аналізу
як метод, нотації та засоби.
Метод — це систематична
процедура або техніка генерації описань компонентів системи (наприклад,
проектування потоків та структур даних).
- Нотації призначені
для описання
структури системи, елементів даних, етапів опрацювання та включають графи,
діаграми, таблиці, блок-схеми, формальні та природні мови.
- Засоби —
це інструментарій
для підтримання та посилення методів. Ці інструменти підтримують роботу
користувачів у процесі створення та редагування графічного проекту в інтерактивному
режимі, вони сприяють організації проекту в вигляді ієрархії рівнів
абстракції, реалізують перевірки компонентів на відповідність.
Методологія для побудови та розв'язання системних проблем сама
повинна
бути системною, а саме:
- скеровувати
осіб, що приймають рішення (ОПР), до пояснення взаємодії елементів у системі,
розуміючи й те, що деякі елементи можуть діяти незалежно від інших;
- виявляти та пояснювати тенденції до більшої спеціалізації та зменшення
зв 'язності елементів системи;
- ідентифікувати та впорядковувати домінуючі елементи перед
описанням системи як єдиного цілого, орієнтувати на використання обмежених ресурсів
насамперед для управління домінуючими елементами;
- при збиранні інформації про систему використовувати
творчі здібності ОПР для визначення бажаного призначення та структури
системи, ідентифікації складових частин та формування альтернативних стратегій
втручання;
- орієнтувати на остаточний результат, полегшуючи порівняння
альтернатив з метою вибору найприйнятнішої;
-
включати механізм оберненого зв'язку
з метою аналізу негативної ентропії, еволюції та стійкості; як відкрита система
методологія повинна використовувати інформацію з зовнішнього середовища для
перевірки правильності управління системою та модифікації її призначення
або дозволяти імітувати реакції зовнішнього середовища.
При дослідженні та
конструюванні систем виникають наступні дві основні проблеми.
1. Проблема побудови. Яким чином при заданих макроцілях
та цілях побудувати систему, яка їх успішно реалізує? Ця проблема
розв'язується шляхом модифікації як конструкції системи, так і цілей і макро
цілей з врахуванням існуючих обмежень до моменту досягнення сумісності і по
суті є проблемою, яка розв'язується шляхом стратегічного планування.
2. Проблема керування. Яким чином необхідно керувати
системою, модифікувати її структуру та потоки для реалізації нею свого призначення
таким чином, щоб забезпечити динамічну стійкість? Приклад — керування
суспільством з взаємодіючими економічним, соціальним та політичним потенціалами
для його динамічної стабілізації.
|