Варіант методології СА, запропонований Ю. І. Черняком, є пев­ною мірою синтетичним і враховує всі наведені етапи інших класи­фікацій, побудований за принципом логічної послідовності етапів системного дослідження, які пов'язані з основними положеннями теорії систем, по суті максимальною класифікацією.

Деталізована послідовність етапів і робіт СА за Ю. І. Черняком

І. Аналіз проблеми

Чи існує проблема? Точне формулювання проблеми; Аналіз логічної структури проблеми; Розвиток проблеми (минуле і майбутнє); Зовнішні зв'язки проблеми (з іншими проблемами); Принципова розв'язальність проблеми

II. Визначення системи

Специфікація задачі; Визначення позиції спостерігача; Визначення об'єкта; Ви­ділення елементів (визначення критеріїв декомпозиції); Визначення підсистем;

Визначення середовища                        

III. Аналіз структури системи

Визначення рівнів ієрархії; Визначення аспектів та мов; Визначення процесів та функцій; Визначення та специфікація процесів управління та інформаційних каналів; Специфікація підсистем; Специфікація процесів та функцій (рутинних та цільових)

IV. Формулювання мети системи

Визначення цілей та вимог надсистеми; Визначення цілей та обмежень сере­довища; Формулювання спільної мети; Визначення критеріїв; Декомпозиція цілей та критеріїв за підсистемами; Композиція загального критерію з критері­їв підсистем       '

V. Декомпозиція мети, виявлення потреби в ресурсах та процесах

Формулювання цілей верхнього рівня; Формулювання цілей поточних процесів;

Формулювання цілей ефективності; Формулювання цілей розвитку; Формулювання зовнішніх цілей та обмежень; Виявлення потреб у ресурсах та процесах

VI. Виявлення ресурсів та процесів, композиція цілей

Оцінювання існуючої технології та потужностей; Оцінювання поточного стану ре­сурсів; Оцінювання поточних та запланованих проектів; Оцінка можливості взає­модії з іншими системами; Оцінювання соціальних факторів; Композиція цілей

VII. Прогноз та аналіз майбутніх умов

Аналіз стійких тенденцій розвитку системи; Прогноз розвитку та змін середови­ща; Передбачення появи нових факторів, які виявляють сильний вплив на роз­виток системи; Аналіз ресурсів майбутнього; Комплексний аналіз взаємодії фа­кторів майбутнього розвитку; Аналіз можливих зсувів цілей та критеріїв

VIII. Оцінювання цілей та засобів

Розрахунок оцінок за критеріями; Оцінювання взаємної залежності цілей; Оці­нювання відносної важливості цілей; Оцінювання дефіцитності та вартості ре­сурсів; Оцінювання впливу зовнішніх факторів; Оцінювання комплексних розра­хункових показників

IX. Відбір варіантів

Аналіз цілей на сумісність та входження; Перевірка цілей на повноту; Відкидан­ня надлишкових цілей; Планування варіантів досягнення окремих цілей; Оцінка та порівняння варіантів; Суміщення комплексу взаємопов'язаних варіантів

X. Діагноз існуючої системи

Моделювання технологічного та економічного процесу; Розрахунок потенційної та фактичної потужності; Аналіз втрат потужності; Виявлення недоліків в орга­нізації виробництва та керування; Виявлення та аналіз заходів з вдосконалення організації

XI. Побудова комплексної програми розвитку

Формулювання заходів, проектів та програм; Визначення черговості цілей та за­ходів з їх досягнення; Розподіл сфер діяльності; Розподіл сфер компетенції; Роз­роблення комплексного плану заходів за умов дії обмежень в часі та за ресурса­ми; Розподілення по відповідальних організаціях, керівниках та виконавцях

XII. Проектування організації для досягнення мети

Призначення цілей організації; Формулювання функції організації; Проектуван­ня організаційної структури; Проектування інформаційних механізмів; Проекту­вання режимів роботи; Проектування механізмів матеріального та морального стимулювання

Розглянемо коротко особливості укрупнених етапів. Питання про те, чи існує взагалі проблема, є надзвичайно важли­вим, оскільки застосування величезних зусиль до розв'язання НЕІСНУЮЧИХ проблем є доволі звичним випадком. Це пояснюється тим, що існують проблеми-привиди, які можуть маскувати інші, дійсно важливі та актуальні проблеми. Окрім того, правильне та достатньо точне формулювання проблеми є першим та необхідним етапом будь-якого системного дослідження.

Для побудови системи проблему необхідно піддати декомпозиції, тобто розкласти на комплекс чітко сформульованих завдань. Позиція спостерігача (аналітика) в принципі визначає критерій розв'язання проблеми. Визначення об'єкта в деяких випадках може скласти ос­новну складність дослідження.

Довільність у процесі виділення підсистем та процесів, що реалі­зуються в системі, може привести до того, що системне досліджен­ня буде невдалим. У складних системах з участю людей структурні співвідношення не лише не є очевидними, але й заховані за відно­шеннями адміністративної підпорядкованості. Рутинні цілі та про­цеси в багатьох випадках затуляють цілі та процеси розвитку, а то­му потрібно відділяти їх одне від одного.

Формулювання мети організації неможливе шляхом опитування «суспільної думки», а є складною логічною процедурою, що реалі­зується в межах системного аналізу та теорії систем і вимагає знан­ня досліджуваної предметної області.

В складних системах мета в більшості випадків є віддаленою від конкретних засобів її досягнення, і «наближення» реалізується узго­дженням мети з засобами її досягнення шляхом декомпозиції цілей. Це є однією з найважливіших складових системного аналізу і реалі­зується за допомогою методу дерева цілей.

СА застосовується в першу чергу до розв'язання стратегічних проблем, а тому повинен враховувати майбутнє. Майбутні відкриття, ресурси, система майбутніх соціальних цінностей радикальним чи­ном можуть вплинути на функціонування системи, а тому прогно­зування є однією з найважливіших та найскладніших складових СА.

Велика кількість діючих в СА факторів (соціальні, політичні, мо­ральні, етичні та ін.) не піддається кількісному вимірюванню, а вра­ховується експертним шляхом. Оскільки СА в основному оперує слабоструктурованими чи неструктурованими даними, отримання та опрацювання експертних оцінок є необхідним етапом СА.

Корегування цілей з метою виявлення основних дозволяє звузи­ти множину варіантів та привести їх у відповідність з наявними ре­сурсними обмеженнями.

У більшості випадків СА скерований на покращення функціону­вання існуючих систем, а тому виявлення важливих проблем управ­ління та тактичних цілей є предметом діагностичного дослідження та аналізу системи керування.

Формування комплексних програм в цій методології має за мету «переклад» результатів СА мовою конкретних заходів, що повинні бути реалізовані для. досягнення поставленої мети. В певних випад­ках може виявитися необхідність проектування додаткових структур управління або перепроектування існуючих.