План
1.
Книжні й урочисті слова у професійному мовленні.
2.
Іншомовна лексика у професійному мовленні.
3.
Терміни та професіоналізми: власне українські та
запозичені.
4.
Неологізми у діловому мовленні.
5.
Синоніми, парафрази та евфемізми у документах.
6.
Пароніми у професійному мовленні.
Книжні й урочисті слова у документах
Усі слова української мови можуть бути поділені на дві
великі групи: ті, що вживаються переважно в писемному мовленні (їх ще звуть
книжними), й ті, що вживаються в усному мовленні (вони називаються розмовними).
"Книжні", "нейтральні", "писемні" – це умовні
назви, вони закріплені за певною вузькою сферою – наукові праці, публіцистичні
та ділові папери.
"Книжні" слова, як правило, виражають
загальнонаукові поняття: прогрес, компонент, демократизм, асигнація,
експеримент, абітурієнт.
Значне місце займають слова із абстрактним значенням із
суфіксами –анн /я/, -енн /я/, -інн /я/, -ість, -ств /о/, -цтв /о/: змагання, засвоєння,
посвідчення, спостереження, цілісність, сумісництво, товариство, здобуття, доручення,
одержання.
Відтінок книжності може виявлятися також у дієсловах на
–ува /ти/, -юва /ти/, (виконувати, заповнювати), у дієприкметниках: виконуючий,
ознайомлений, виданий, присутні, віддієслівних іменниках на -ння, -ття (посвідчення,
здобуття).
Для укладання ділового паперу необхідно добирати саме
книжні, а не розмовні слова. Так слово дбати вживається у висловах "Як
дбаєш, так і маєш", "У недбалого руки не болять". Для
тексту документа слід вжити вислів типу: виявити піклування, проявити
турботу, багато зробити для чогось.
У документах різного типу особливу увагу слід звертати на
урочисті книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання
у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого
характеру: "високе" слово вставляється в текст чисто ділового,
виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться
про справи буденні, дрібні. У високому, урочистому мовленні вживаються слова труд,
трудитися, трудовий, трудівник, у звичайному, поточному діловому папері
повинно вживатися: праця, працювати, працівник; робота, робітник. На
місці трудитися – працювати, виконувати, здійснювати, робити.
Можна споруджувати палаци, зводити
мости, але типові корівники слід будувати. Замість проживати слід
використовувати мешкати, жити, бути прописаним, займати житлоплощу.
Іншомовна лексика у професійному мовленні
Як відомо, діловий стиль української мови сформувався
пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене
в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так
багато запозичень.
Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов.
Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі
потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони
дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові,
бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф,
бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).
Щоб правильно застосовувати іншомовні слова, треба
дотримуватись таких правил:
–
не вживати у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській мові /апелювати
– звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати – переважати,
екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати, лімітувати –
обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати, симптом –
ознака, шеф – керівник/;
–
запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність
режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються фінансові
витрати). У цьому реченні половина слів запозичені, а слово
лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це гранична
норма, то лімітуються не витрати, а кошти;
–
не вживати в одному тексті власне українське слово та його іншомовний
відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий,
фіксувати – записувати, лімітувати – обмежувати,
прерогатива – перевага, симптом – ознака).
При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс
– обслуговування: сервіс – це будь-яке обслуговування, а обслуговування
– тільки побутових потреб населення).
Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в
професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися
кожного разу з урахуванням конкретного тексту.
Терміни та професіоналізми у діловому мовленні
Наукові поняття визначаються спеціальними словами –
термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене
словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.
Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується
терміну.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких
належать:
-
системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);
-
наявність визначення;
-
однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової
дисципліни або сфери професійної діяльності;
-
стилістична нейтральність;
-
відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.
Значення терміна фіксують державні стандарти, словники,
довідники.
Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні,
юридичні, філологічні, економічні, математичні, фізичні. Група таких слів –
термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну
термінологію. Наприклад, у юридичній термінології є терміни адвокат,
відповідальність, презумпція, в міжнародному праві – посол, меморандум,
рівність, у зовнішньоекономічній діяльності – бартер, вальвація,
девальвація, ембарго, маржа, оферта, продуцент, сальдо, тендер, у
банківській справі – аванс, аудиторна служба, баланс, банкнота, вклад,
інвестор, конвертована валюта, облігація, пенсійний фонд, прибуток,
податок на прибуток, рента, ринок, статут, спонсор.
Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується
в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя: аналіз, синтез,
держава, проблема, право.
Більшість термінів – іменники /акциз, майно,
суверенітет/, є терміни – прикметники, що перейшли в іменники /колоскові/,
рідше – інші частини мови.
Виділяються однослівні /аванс, патент, безробіття/
та терміни-словосполучення /оборотні засоби, первинний ринок, продуктивність
праці, прибуток від реалізації/. Одні слова терміни є власне українськими /позивач,
правник, безробіття/, інші – запозиченнями /авізо, конверсія/.
Зрідка запозичене і власне українське слово утворюють терміни-дублети: експорт
– вивіз, квантативний – кількісний.
До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:
1)
термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (акта (документ),
акту (дія); рахунка (документ), рахунку (дія)).
2)
термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо
– різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний час; дебітор
– боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість
підприємству, організації, установі);
3)
при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього
похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор –
спонсорський, а не спонсорний, позика – позиковий, а позичка – позичковий).
Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі
терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад.: справа
– означає один документ і сукупність документів; одиницю зберігання документів
в архіві (юридична справа); різновид справи, який становить цілісне за
змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа).
Слід уникати використання застарілих термінів, що
перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення,
наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива.
Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати:
укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні
терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.
Професійна лексика
Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні
для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення
спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони
не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як
неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів
можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні.
Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.
На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого
наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як
правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально
диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою
діяльності відповідної професії, наприклад:
1.
Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок – кухар; камбуз
– кухня; кубрик – кімната відпочинку екіпажу; бак – носова
частина корабля; чалитися – приставати до берега; ходити в море – плавати;
компас, Мурманськ, рапорт тощо.
2.
Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних
сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.
3.
Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке та
ін.
4.
Професіоналізми користувачів ПК: мама – материнська плата, клава
– клавіатура, скинути інформацію – переписати, вінт – вінчестер.
5.
Професіоналізми музикантів: фанера – фонограма, ремікс – стара
мелодія з новою обробкою, розкрутити (пісню, ім'я) – розрекламувати.
Професіоналізми утворюються різними шляхами:
–
вживання загальнонародного слова у специфічному значенні: човник /деталь
швейної машинки/, липовий баланс;
–
шляхом усічення основ слів: кібер /кібернетик/, термояд
/термоядерна реакція/; скорочення слів: мехмат /механіко-математичний
факультет/;
–
зміною в наголошені слів: атомний – атомний, компас – компас, рапорт – рапорт;
–
шляхом перенесення /метафори/: дно – нижня частина виробу, машина
- комп'ютер, удар – одиниця швидкості станка;
–
зміни граматичних категорій (вживання іменників абстрактних та речовинних назв
у множині): масла, олії, жири, води, пшениці;
–
шляхом префіксації і суфіксації: заморозити рахунки, збити в купу рахунок,
бюлетенити, відгул, документувати, дообладнання, недовнесок, пливучість,
бойовитість, маршрутизація, задебетувати.
Професіоналізми зберігають емоційність, вони іноді
передають якийсь образ: проектувати з чистого місця; зводити, підбивати
рахунки; дебет кредит обганяє; липовий баланс; заморозити рахунки.
Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному
неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу
номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку
технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому
взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми вживаються у виданнях,
призначених для фахівців (журналах, буклетах, інструкціях).
У практиці ділового спілкування треба бути обережним щодо
їх вживання у службовому папері.
Документ у цьому випадку може перетворитися з офіційного у неофіційний або
викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.
Неологізми
у діловому мовлені
Неологізми – це нові слова; поява їх викликається новими
виробничими і суспільними відносинами, новими умовами побуту, відкриттями в
науці й техніці.
Поява нового слова спочатку, як правило, викликає деякий
опір суспільства: воно не відразу й не кожне слово починає вживати. Особливо
швидко засвоюються ті слова, що вживаються в побуті, у діловому спілкуванні, у
пресі. Це – назви установ /Запорізький інститут державного та муніципального
управління, Промінвестбанк, ЗАЗбанк, Міжрегіональна Академія управління
персоналом/, нових органів управління /обласна державна
адміністрація, Облуно/, нових професій /менеджер, дилер, дизайнер,
брокер/, нових посад /практичний директор, ді-джей/, нових
виробничих дій і станів /євроремонт/.
У ділових паперах вживаються усі різновиди неологізмів,
особливо часто абревіатури /складноскорочені слова/: НАН, ЗДУ, ЗІДМУ,
НЧП – нормативна чиста продукція, ОЕМ – обчислювальна електронна
машина, ОЦ – обчислювальний центр, ПБ – патентне бюро, РАВ – радіоактивне
випромінювання, САБД – сталеплавильний агрегат безперервної дії, СДУ
– система дистанційного управління, ФВ – фінансовий відділ, ЯП
– ячейка пам'яті в ЕОМ.
Однією із основних причин появи скорочень у діловому
мовленні є тенденція до уникнення надлишкової інформації. Вони вживаються також
для економії місця та з метою уникнути повторення слів, що складаються з
кількох компонентів. Повна назва організації, підприємства чи установи
наводиться тільки один раз: в адресі, у штампі.
Неологізми – слова, що позначають нові поняття і
предмети, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та
неологізми-професіоналізми, або слова професійного жаргону. Використання нових
слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном,
чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові.
Неологізми першої групи доцільно використовувати в
діловій мові. Це слова типу автосалон, прес-секретар (речник), телефакс,
супутникова інформація, бюджет, баланс, авізо та ін.
Неологізми
другої групи не варто вживати в офіційній діловій мові, якщо в українській мові
є їхні прямі відповідники усталеного традиційного значення.
Синоніми, парафрази й евфемізми
у ділових паперах
Синоніми – слова тотожні або близькі за значенням, але
відрізняються один від одного за звучанням, значеннєвими відтінками, емоційними
забарвленнями, сферою вживання та здатністю поєднуватись із іншими словами.
Синонімія – одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з
багатством і різноманітністю словникового складу мови.
Точність і виразність змісту документа часто залежить від
того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає
можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути
неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон.
Синоніми за своїм значенням об'єднуються у синонімічні
ряди, до яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне
слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти,
шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості.
Розрізняють: лексичні синоніми –
такі, що мають відмінності у значенні: відкривати – відчиняти, громадський –
суспільний, розглядати – аналізувати.
Серед лексичних виділяються стилістичні
синоніми: говорити – балакати, жінка – дружина, йти – крокувати, родина
– сім'я; семантичні – що мають відмінні значення: білет – квиток,
робітник – працівник – співробітник, замісник – заступник, збірник – збірка –
зібрання, положення – стан – становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення,
скоро – швидко, тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж.
У кожному конкретному випадку слід вибирати саме те слово
і поставити його саме на те місце. Так, у дорученні вживаємо слово "одержати"
/певну суму чи щось/. Воно має синонім "отримати", і хоч ці
слова спільні за своїм основним значенням, проте у діловому документі краще
вжити слово "одержати", а не "отримати", яке
має дещо розмовну сферу вживання.
Саме незнання синонімічних можливостей мови призводить до
появи багатьох помилок у діловому стилі. Наприклад, у діловому стилі досить
часто вживаються синоніми: робітник /людина, що працює на промисловому
підприємстві/; працівник – ширше поняття, ніж робітник /газетний
працівник, науковий працівник, торгівельний працівник, соціальний працівник/; співробітник
– компонент назви посади /старший науковий співробітник/.
Усі три слова позначають працюючу людину, але за кожним з
них закріплена певна сфера вживання.
Досить часто при перекладі з російської мови слід
пам'ятати, що до одного слова у російській мові в українській існує цілий
синонімічний ряд /два і більше відповідників/.
Порівняємо: рос. заместитель – укр. заступник,
замісник.
/заступник
– це офіційна назва постійної особи; замісник – це людина, що тимчасово виконує
чиїсь обов'язки/. Російському слову "положение" в українській
мові відповідає три слова: положення, становище, стан. "Положення"
– це зведення правил, законів. /"Положення про вибори"/, наукове
твердження /основні положення фізики/, спосіб розміщення тіла в просторі /вертикальне
положення/. "Стан" – це слово, що означає суму якостей чогось
на певний момент /стан фінансів, стан хвороби/. "Становище" –
це обстановка, ситуація, обставини життя людини і суспільства /міжнародне
становище, офіційне становище, знайшли вихід із становища/.
Українська мова має абсолютні синоніми: здобуток
– досягнення – завоювання, процент – відсоток, буква – літера, алфавіт – азбука
– абетка.
Слід пам'ятати, що в мові є слова-синоніми іншомовного
походження: контракт – угода, аргумент – доказ – підстава, домінувати –
переважати, координувати – погоджувати, фіксувати – записувати, шеф –
керівник і под.
При складанні документів потрібно зважати на такі правила
функціонування синонімів:
1)
не допускається взаємодія абсолютних синонімів (примірник – екземпляр,
процент – відсоток );
2)
не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим,
а інше власне українським (пріоритет – першість, дефект – недолік, вада);
3)
слова слід використовувати з точним урахуванням відтінків значень: відносини
(економічні, виробничі) – стосунки (дружні, з організаціями); сьогодні,
тепер, нині (виражають теперішній час) – зараз (цієї миті) .
Прагнення до точності зумовлює появу перифраз
(парафраз) – описових зворотів, за допомогою яких явище,
предмет, особа називаються не прямо, а описово через характерні риси.
Найчастіше парафраза вживається у публіцистичному і художньому стилях, у
діловому ж наведемо такі приклади: автобіографія – відвідував, працював;
характеристика – виконує сумлінно; має високий професійний рівень; підвищує
свою кваліфікацію. У публіцистиці – парафрази: ліс – легені планети,
радіація – невидима смерть, нафта – чорне золото, сіль – біла смерть.
Досить активно у діловому мовленні вживають евфемізми
– описові вислови, які пом'якшено передають те чи інше висловлення. Так,
наприклад, у такому офіційному документі як некролог, не вживається слово помер.
Його заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало
битися серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється
нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиятика добирають
описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння.
Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не
курити! Палити заборонено!), їх можна пом'якшити такими висловленнями: Просимо
не палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі
вислови: припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем,
припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі евфемізми є доцільними,
у тексті їх має бути мінімальна кількість.
Пароніми
у ділових паперах
Пароніми – це слова, які мають однаковий корінь, а
різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом,
наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект,
адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент,
особистий – особовий).
Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно
рідше – три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються
на кілька груп:
1)
синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий);
2)
антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант);
3)
що мають семантичну близькість (вирізнятися – відрізнятися, проблема –
дилема, витрати – затрати, зумовлювати – обумовлювати).
Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її
можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований
– той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант
– переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат –
уповноважений колективу чи держави).
Досить часто під
впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса.
Адрес – це письмове
привітання на честь ювілею тощо.
Адреса – напис на
конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи
або місце знаходження установи. Таким чином, у заявах, договорах та листах слід
користуватися словом адреса / … що мешкає за адресою, … надсилайте на
адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес /з нагоди якогось свята установи,
чи ювілею певного працівника/.
В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки у
вживанні слів виборний і виборчий.
Виборний вживається, коли
йдеться про виборчу особу. Виборчий – пов'язаний з виборами, з місцем де
відбуваються вибори, з правовими нормами виборів /виборча компанія, виборче
право, виборчий бюлетень/.
Паронімами є такі слова:
Виключно
- винятково
Виключно
– лише, тільки (... виключно для членів правління...)
Винятково
– дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення).
Громадський
– громадянський
Громадський
– від "громада"; не державний, не службовий, добровільний (громадські
інтереси, громадські організації).
Категория: Украинский язык | Добавил: eklion (19.12.2009)
|