Усі слова української мови можуть бути поділені на дві великі групи: ті, що вживаються переважно в писемному мовленні (їх ще звуть книжними), й ті, що вживаються в усному мовленні (вони називаються розмовними). "Книжні", "нейтральні", "писемні" – це умовні назви, вони закріплені за певною вузькою сферою – наукові праці, публіцистичні та ділові папери.

"Книжні" слова, як правило, виражають загальнонаукові поняття: прогрес, компонент, демократизм, асигнація, експеримент, абітурієнт.

Значне місце займають слова із абстрактним значенням із суфіксами –анн /я/, -енн /я/, -інн /я/, -ість, -ств /о/, -цтв /о/: змагання, засвоєння, посвідчення, спостереження, цілісність, сумісництво, товариство, здобуття, доручення, одержання.

Відтінок книжності може виявлятися також у дієсловах на –ува /ти/, -юва /ти/, (виконувати, заповнювати), у дієприкметниках: виконуючий, ознайомлений, виданий, присутні, віддієслівних іменниках на -ння, -ття (посвідчення, здобуття).

Для укладання ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова. Так слово дбати вживається у висловах "Як дбаєш, так і маєш", "У недбалого руки не болять". Для тексту документа слід вжити вислів типу: виявити піклування, проявити турботу, багато зробити для чогось.

У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: "високе" слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться про справи буденні, дрібні. У високому, урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: праця, працювати, працівник; робота, робітник. На місці трудитися – працювати, виконувати, здійснювати, робити.

Можна споруджувати палаци, зводити мости, але типові корівники слід будувати. Замість проживати слід використовувати мешкати, жити, бути прописаним, займати житлоплощу.

Іншомовна лексика у професійному мовленні

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень.

Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).

Щоб правильно застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких правил:

– не вживати у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській мові /апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати – переважати, екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати, лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати, симптом – ознака, шеф – керівник/;

– запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів запозичені, а слово лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;

– не вживати в одному тексті власне українське слово та його іншомовний відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий, фіксувати – записувати, лімітувати – обмежувати, прерогатива – перевага, симптом – ознака).

При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення).

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.

Терміни та професіоналізми у діловому мовленні

Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

- системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);

- наявність визначення;

- однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

- стилістична нейтральність;

- відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, економічні, математичні, фізичні. Група таких слів – термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію. Наприклад, у юридичній термінології є терміни адвокат, відповідальність, презумпція, в міжнародному праві – посол, меморандум, рівність, у зовнішньоекономічній діяльності – бартер, вальвація, девальвація, ембарго, маржа, оферта, продуцент, сальдо, тендер, у банківській справі – аванс, аудиторна служба, баланс, банкнота, вклад, інвестор, конвертована валюта, облігація, пенсійний фонд, прибуток, податок на прибуток, рента, ринок, статут, спонсор.

Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, право.

Більшість термінів – іменники /акциз, майно, суверенітет/, є терміни – прикметники, що перейшли в іменники /колоскові/, рідше – інші частини мови.

Виділяються однослівні /аванс, патент, безробіття/ та терміни-словосполучення /оборотні засоби, первинний ринок, продуктивність праці, прибуток від реалізації/. Одні слова терміни є власне українськими /позивач, правник, безробіття/, інші – запозиченнями /авізо, конверсія/. Зрідка запозичене і власне українське слово утворюють терміни-дублети: експорт – вивіз, квантативний – кількісний.

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:

1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (акта (документ), акту (дія); рахунка (документ), рахунку (дія)).

2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний час; дебітор – боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі);

3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор – спонсорський, а не спонсорний, позика – позиковий, а позичка – позичковий).

Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад.: справа – означає один документ і сукупність документів; одиницю зберігання документів в архіві (юридична справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа).

Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива.

Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.

Професійна лексика

Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок – кухар; камбуз – кухня; кубрик – кімната відпочинку екіпажу; бак – носова частина корабля; чалитися – приставати до берега; ходити в море – плавати; компас, Мурманськ, рапорт тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке та ін.

4. Професіоналізми користувачів ПК: мама – материнська плата, клава – клавіатура, скинути інформацію – переписати, вінт – вінчестер.

5. Професіоналізми музикантів: фанера – фонограма, ремікс – стара мелодія з новою обробкою, розкрутити (пісню, ім'я) – розрекламувати.

Професіоналізми утворюються різними шляхами:

– вживання загальнонародного слова у специфічному значенні: човник /деталь швейної машинки/, липовий баланс;

– шляхом усічення основ слів: кібер /кібернетик/, термояд /термоядерна реакція/; скорочення слів: мехмат /механіко-математичний факультет/;

– зміною в наголошені слів: атомний – атомний, компас – компас, рапорт – рапорт;

– шляхом перенесення /метафори/: дно – нижня частина виробу, машина - комп'ютер, удар – одиниця швидкості станка;

– зміни граматичних категорій (вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині): масла, олії, жири, води, пшениці;

– шляхом префіксації і суфіксації: заморозити рахунки, збити в купу рахунок, бюлетенити, відгул, документувати, дообладнання, недовнесок, пливучість, бойовитість, маршрутизація, задебетувати.

Професіоналізми зберігають емоційність, вони іноді передають якийсь образ: проектувати з чистого місця; зводити, підбивати рахунки; дебет кредит обганяє; липовий баланс; заморозити рахунки.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців (журналах, буклетах, інструкціях).

У практиці ділового спілкування треба бути обережним щодо їх вживання у службовому папері. Документ у цьому випадку може перетворитися з офіційного у неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.

Неологізми у діловому мовлені

Неологізми – це нові слова; поява їх викликається новими виробничими і суспільними відносинами, новими умовами побуту, відкриттями в науці й техніці.

Поява нового слова спочатку, як правило, викликає деякий опір суспільства: воно не відразу й не кожне слово починає вживати. Особливо швидко засвоюються ті слова, що вживаються в побуті, у діловому спілкуванні, у пресі. Це – назви установ /Запорізький інститут державного та муніципального управління, Промінвестбанк, ЗАЗбанк, Міжрегіональна Академія управління персоналом/, нових органів управління /обласна державна адміністрація, Облуно/, нових професій /менеджер, дилер, дизайнер, брокер/, нових посад /практичний директор, ді-джей/, нових виробничих дій і станів /євроремонт/.

У ділових паперах вживаються усі різновиди неологізмів, особливо часто абревіатури /складноскорочені слова/: НАН, ЗДУ, ЗІДМУ, НЧП – нормативна чиста продукція, ОЕМ – обчислювальна електронна машина, ОЦ – обчислювальний центр, ПБ – патентне бюро, РАВ – радіоактивне випромінювання, САБД – сталеплавильний агрегат безперервної дії, СДУ – система дистанційного управління, ФВ – фінансовий відділ, ЯП – ячейка пам'яті в ЕОМ.

Однією із основних причин появи скорочень у діловому мовленні є тенденція до уникнення надлишкової інформації. Вони вживаються також для економії місця та з метою уникнути повторення слів, що складаються з кількох компонентів. Повна назва організації, підприємства чи установи наводиться тільки один раз: в адресі, у штампі.

Неологізми – слова, що позначають нові поняття і предмети, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові.

Неологізми першої групи доцільно використовувати в діловій мові. Це слова типу автосалон, прес-секретар (речник), телефакс, супутникова інформація, бюджет, баланс, авізо та ін.

Неологізми другої групи не варто вживати в офіційній діловій мові, якщо в українській мові є їхні прямі відповідники усталеного традиційного значення.

Синоніми, парафрази й евфемізми

у ділових паперах

Синоніми – слова тотожні або близькі за значенням, але відрізняються один від одного за звучанням, значеннєвими відтінками, емоційними забарвленнями, сферою вживання та здатністю поєднуватись із іншими словами. Синонімія – одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різноманітністю словникового складу мови.

Точність і виразність змісту документа часто залежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон.

Синоніми за своїм значенням об'єднуються у синонімічні ряди, до яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості.

Розрізняють: лексичні синоніми – такі, що мають відмінності у значенні: відкривати – відчиняти, громадський – суспільний, розглядати – аналізувати.

Серед лексичних виділяються стилістичні синоніми: говорити – балакати, жінка – дружина, йти – крокувати, родина – сім'я; семантичні – що мають відмінні значення: білет – квиток, робітник – працівник – співробітник, замісник – заступник, збірник – збірка – зібрання, положення – стан – становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення, скоро – швидко, тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж.

У кожному конкретному випадку слід вибирати саме те слово і поставити його саме на те місце. Так, у дорученні вживаємо слово "одержати" /певну суму чи щось/. Воно має синонім "отримати", і хоч ці слова спільні за своїм основним значенням, проте у діловому документі краще вжити слово "одержати", а не "отримати", яке має дещо розмовну сферу вживання.

Саме незнання синонімічних можливостей мови призводить до появи багатьох помилок у діловому стилі. Наприклад, у діловому стилі досить часто вживаються синоніми: робітник /людина, що працює на промисловому підприємстві/; працівник – ширше поняття, ніж робітник /газетний працівник, науковий працівник, торгівельний працівник, соціальний працівник/; співробітник – компонент назви посади /старший науковий співробітник/.

Усі три слова позначають працюючу людину, але за кожним з них закріплена певна сфера вживання.

Досить часто при перекладі з російської мови слід пам'ятати, що до одного слова у російській мові в українській існує цілий синонімічний ряд /два і більше відповідників/.

Порівняємо: рос. заместитель – укр. заступник, замісник.

/заступник – це офіційна назва постійної особи; замісник – це людина, що тимчасово виконує чиїсь обов'язки/. Російському слову "положение" в українській мові відповідає три слова: положення, становище, стан. "Положення" – це зведення правил, законів. /"Положення про вибори"/, наукове твердження /основні положення фізики/, спосіб розміщення тіла в просторі /вертикальне положення/. "Стан" – це слово, що означає суму якостей чогось на певний момент /стан фінансів, стан хвороби/. "Становище" – це обстановка, ситуація, обставини життя людини і суспільства /міжнародне становище, офіційне становище, знайшли вихід із становища/.

Українська мова має абсолютні синоніми: здобуток – досягнення – завоювання, процент – відсоток, буква – літера, алфавіт – азбука – абетка.

Слід пам'ятати, що в мові є слова-синоніми іншомовного походження: контракт – угода, аргумент – доказ – підстава, домінувати – переважати, координувати – погоджувати, фіксувати – записувати, шеф – керівник і под.

При складанні документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів:

1) не допускається взаємодія абсолютних синонімів (примірник – екземпляр, процент – відсоток );

2) не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, а інше власне українським (пріоритет – першість, дефект – недолік, вада);

3) слова слід використовувати з точним урахуванням відтінків значень: відносини (економічні, виробничі) – стосунки (дружні, з організаціями); сьогодні, тепер, нині (виражають теперішній час) – зараз (цієї миті) .

Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз) – описових зворотів, за допомогою яких явище, предмет, особа називаються не прямо, а описово через характерні риси. Найчастіше парафраза вживається у публіцистичному і художньому стилях, у діловому ж наведемо такі приклади: автобіографія – відвідував, працював; характеристика – виконує сумлінно; має високий професійний рівень; підвищує свою кваліфікацію. У публіцистиці – парафрази: ліс – легені планети, радіація – невидима смерть, нафта – чорне золото, сіль – біла смерть.

Досить активно у діловому мовленні вживають евфемізми – описові вислови, які пом'якшено передають те чи інше висловлення. Так, наприклад, у такому офіційному документі як некролог, не вживається слово помер. Його заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало битися серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиятика добирають описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння.

Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити заборонено!), їх можна пом'якшити такими висловленнями: Просимо не палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі вислови: припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем, припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі евфемізми є доцільними, у тексті їх має бути мінімальна кількість.

Пароніми у ділових паперах

Пароніми – це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент, особистий – особовий).

Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно рідше – три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп:

1) синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий);

2) антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант);

3) що мають семантичну близькість (вирізнятися – відрізнятися, проблема – дилема, витрати – затрати, зумовлювати – обумовлювати).

Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави).

Досить часто під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса.

Адрес – це письмове привітання на честь ювілею тощо.

Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Таким чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес /з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника/.

В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки у вживанні слів виборний і виборчий.

Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий – пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів /виборча компанія, виборче право, виборчий бюлетень/.

Паронімами є такі слова:

Виключно - винятково

Виключно – лише, тільки (... виключно для членів правління...)

Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення).

Громадський – громадянський

Громадський – від "громада"; не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації).

Категория: Украинский язык | Добавил: eklion (19.12.2009)

Просмотров: 99603

Наш опрос