План
1.
Особливості використання
займенників у професійних текстах.
2.
Присвійні займенники у фаховій мові.
3.
Вживання означальних, вказівних, питальних займенників у
виробниче-професійному стилі.
Особливості
використання займенників у професійних текстах
Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх.
Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих
слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом, числом,
відмінком іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті
займенники допомагають пов'язати речення в тексті.
За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:
1) особові – указують на особи: я, ми (1-ша особа), ти, ви (2-га особа),
він, вона, воно, вони (третя особа);
2) зворотний себе – указує на ту особу, яка виконує дію;
3) присвійні – указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш;
2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка
виконує дію – свій; на належність предмета 3-й особі однини указують
особові займенники в родовому відмінку його, її;
4) вказівні – указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку:
такий (отакий); на кількість: стільки;
5) означальні – весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший,
сам, самий;
6) питальні – являють собою запитання до іменника: хто?, що?; до прикметника:
який?, чий?; до числівника: скільки?, котрий?;
7) відносні – ті, що й питальні, але вживаються для приєднання підрядних
речень до головних: Благословен же той, хто від грози не никне, і
пісня, що летить до радісних небес (В. Сосюра);
8) неозначені – утворюються від питальних за допомогою
часток аби-, де-, сь- (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-,
будь-, небудь-, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось,
хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-хто, котрий-небудь, невідь-скільки та
ін.;
9) заперечні – утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишуться
разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.
Вживання
особових займенників у документах
1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах
документів(автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці).
2. У розпорядчих документах займенник я обминається. Ці документи
розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).
3. Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному
стилі замінюється авторським ми. Також займенник ми вживається,
коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (...ми дійшли таких
висновків).
4. Займенники третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному
відмінку мають -н- і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати
нею.
5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки,
всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються
без -н-: завдяки їм, всупереч йому.
6.
Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант – на ньому, а
не (на нім).
7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесоності
займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за
можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на
нас приємне враження. Економіст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Головуючий з
нею (?) не погодився.
8. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він
збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.
9. Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від
імені установи, підприємства, організації – пропускається. Наприклад, ділові
листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо...
Надсилаємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція
просить... Управління повідомляє...).
10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення
поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах,
запрошеннях, службових листах).
11. Для показу суворого об'єктивного викладу, катагоричної вимоги,
займенник Ви опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення – надсилаємо
для ознайомлення.
12. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є
доречним: пропоную з'явитися – пропоную Вам з'явитися.
13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у
називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами
запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.
14. Не слід
використовувати особові займенники в присутності тих, про кого йде мова.
Присвійні
займенники в документах
1.
Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого,
твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому,
твойому властиві розмовному стилю.
2.
Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на
моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на
вашому.
3. Для
уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний
займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання,
надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.
4. Не слід
зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в
тексті слово: Петренко І. П. Не справився зі своїми обов'язками диспетчера.
Він своїми руками відремонтуав свою машину – він власноруч відремонтував
особисту машину.
5. Уникати
двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив
присутніх прокоментувати свої пропозиції - Директор запропонував присутнім
прокоментувати їхні пропозиції.
Вживання
означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах
1. У
давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми
займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній
деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який
звіт – неводомо який звіт, котрогось із присутніх – декого із присутніх.
2.
Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники: кожний,
всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке)
запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує
будб-який квиток.
3. На
означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а
на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який
проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який
мешкає...контракт, що був підписаний.
4. Слід
дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно
ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що
розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням
термінів виконання...
5.
Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох
явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце
Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.
Отже,
використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів,
може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання,
поради тощо.
|