Після того як відібрано до розроблення ряд інноваційних про­дуктів, необхідно визначити ефективність їх використання. Не­обхідність цього зростає в умовах ринкової економіки. Але не менш важлива вона і для перехідної економіки, тобто для України.

Залежно від результатів та витрат, які враховуються, на інно­ваційну діяльність розрізняють такі види ефекту:

— економічний — ураховує, у вартісному виразі всі види ре­зультатів і витрат, що зумовлені реалізацією інновацій;

— науково-технічний — характеризує новизну, простоту, ко­рисність, естетичність, компактність;

— фінансовий — базується на результатах фінансових по­казників;

—ресурсний — відображає вплив інновацій на обсяг вироб­ництва і споживання того чи іншого виду ресурсів;

— соціальний — ураховує соціальні результати реалізації ін­новацій;

— екологічний — ураховує вплив інновацій на оточуюче се­редовище (шум, електромагнітне поле, освітленість, вібрація).

Крім того, показники ефекту інноваційної діяльності можна розмежувати за такими ознаками:

за місцем одержання — на локальний і загальнодержавний;

з за метою визначення — на абсолютний і порівняльний;

за ступенем збільшення — на одноразовий і мультипліка­ційний;

за часом урахування результатів і витрат — за розрахун­ковий період та річний.

Локальний ефект характеризує результат інноваційної діяль­ності на рівні підприємства або іншої господарюючої структури. Загальнодержавний ефект характеризує спільний ефект у сфе­рах виробництва і використання інновації.

Абсолютний ефект характеризує загальний результат, що одержує підприємство від здійснення інноваційних заходів, за певний проміжок часу. Порівняльний ефект характеризує ре­зультати порівняння можливих альтернативних варіантів іннова­ційних заходів та вибору кращого з них.

Одноразовий ефект характеризує загальний (первісний) ре­зультат, що одержує підприємство від здійснення інноваційної діяльності. Мультиплікаційний ефект характеризує результат інноваційної діяльності, що поширюється не тільки на підприєм­ство, а й на інші галузі, унаслідок чого відбувається мультиплі­кація ефекту, тобто процес його помноження.

Тривалість часу, що враховують при розрахунку інноваційно­го ефекту на розрахунковий період чи нарік, залежить від таких чинників:

—терміну інноваційного періоду;

— строку використання об'єкта інновацій;

— ступеня достовірності вихідної інформації;

— вимог інвесторів.

Загальним принципом оцінювання ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та спожи­вання. Ефект від застосування нововведень може характеризува­ти показник прибутку, який, з одного боку, може складатися з економії від зниження собівартості, а з другого боку — від під­вищення ціни, унаслідок нової якості інноваційної продукції.

У цілому проблема визначення ефективності і відбору найвигідніших варіантів реалізації інновацій потребує, по-перше, пере­вищення кінцевих результатів від їх використання над витратами на розроблення, виготовлення і реалізацію інновації, і по-друге, зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інно­вацій. Особливо гостро постає необхідність швидкого оцінюван­ня і правильного відбору варіанта інновації на фірмах, які засто­совують прискорену амортизацію, за якої строки заміни діючих машин і обладнання на нові істотно скорочуються.

Крім того, метод оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єкта вимірювання ефективності.

Об'єктом оцінювання ефективності можуть виступати різні типи інновацій:

— засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);

— предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);

— предмети кінцевого споживання;

— технологічні процеси;

— методи організації виробництва, праці та управління;

— інноваційний проект.

Розглянемо порядок розрахунку ефективності деяких об'єктів інновацій.

Ефективність використання нових засобів праці розраховується: Езп = Ц + Об + Пр,

Де Ц — ціна одиниці продукції, що виробляється з використан­ням нових засобів праці;

Об — обсяг застосування нових засобів праці;

Пр — продуктивність нових засобів праці.

Ефективність використання нових предметів праці розра­ховується:

Епп = Ц + Об:В,

де Ц — ціна одиниці продукції, що виробляється з використан­ням нових предметів праці;

Об — обсяг застосування нових предметів праці;

В — витрата предметів праці на одиницю продукції.

Основними показниками економічної ефективності іннова­ційних проектів найчастіше є:

— норма прибутку;

— період окупності;

— чистий приведений дохід;

— індекс рентабельності (прибутковості);

— внутрішня норма дохідності.

Норма прибутку — це коефіцієнт, який розраховується як відношення середньорічного прибутку від інновації до одноразо­вого первісного капіталу, який витрачено для реалізації цієї інно­вації. Цей показник за своїм економічним змістом близький до наступного показника — періоду окупності.

Період окупності — це термін повертання коштів через отриманий від інновацій прибуток. Чим він менший, тим ефектив­нішим уважається проект. Крім того, показник періоду окупності може застосовуватися для порівняння його з банківським про­центом як макроекономічним критерієм ефективності розміщен­ня інвестиційних ресурсів.

Але неврахування чинника часу робить ці показники (норми прибутку та періоду окупності) не достатньо точними, а їх вико­ристання дає переважно приблизну оцінку ефективності іннова­ційного продукту. Приведення результатів й витрат до одного моменту часу необхідно робити тому, що вартість коштів є різ­ною для різних років, залежно від ступеня віддаленості розра­хункового року від року, ефект якого обчислюється.

Урахування чинника часу, тобто приведення різних у часі ефектів та витрат до одного моменту — розрахункового року, на­зивається процесом дисконтування. Інакше кажучи, при оціню- ванні ефективності інноваційного проекту оцінюється й ефектив­ність використання грошей та отримання прибутку в часі — сьо­годні чи в майбутньому.

Чистий приведений дохід визначається як теперішня вартість грошових потоків за весь період служби інновації, зменшена на тепе­рішню вартість інвестиційних витрат за цей самий період. За наявно­сті кількох варіантів здійснення інноваційного проекту вибирають варіант з максимальним показником чистого приведеного доходу.

Індекс рентабельності розраховується як відношення теперіш­ньої вартості прибутку за період інноваційного проекту до обсягів інвестицій у даний проект. Якщо показник індексу рентабельності (прибутковості) більший одиниці, то чиста теперішня вартість інно­ваційного проекту позитивна. Крім того, показник індексу рентабе­льності буде більший, коли інвестиції будуть меншими.

Внутрішня норма дохідності — це норма дисконтування, за якої чиста теперішня вартість інновації дорівнює нулю, тобто ди­сконтовані грошові потоки інвестиційних витрат та прибутків стають однаковими. Модель використання цього показника при виборі варіантів інноваційних проектів така: чим він більший. тим вища ефективність проекту. Якщо внутрішня норма дохідно­сті інноваційного проекту більша ніж прийнята норма дисконту­вання, то такий проект уважається економічно ефективним і за­безпечує позитивну величину чистого приведеного доходу. Крім того, перевагою цього показника також уважається можливість установлення «межі безпеки» для інноваційного проекту.

Характерною рисою сучасності є оцінювання соціальних ре­зультатів інноваційної діяльності підприємства чи людини. Цей показник безпосередньо використовується в розрахунках еконо­мічної ефективності інноваційних проектів. Соціальний резуль­тат інноваційного продукту, оцінюваний економічною мірою, ви­ступає одночасно і як соціальне, і як економічне явище, тому що задовольняє як економічні, так і соціальні потреби суспільства. На практиці економічна оцінка соціальних результатів пов'язана з оцінкою параметрів оточуючого людину середовища (виробни­чого чи природного). Розрізняють два способи оцінювання соці­альних результатів:

I  — визначення збитків від забруднення навколишнього се­редовища;

II — порівняння витрат, пов'язаних з реалізацією варіанта ін­новаційного  проекту,  що забруднює навколишнє середовище (необхідно додати витрати, пов'язані з дотриманням норм стану навколишнього середовища), і такого, що не забруднює його.

Таким чином, для розрахунку показника соціально-економіч­ного ефекту, з урахуванням збитків від негативних соціальних результатів, необхідно до основних показників, що характеризу­ють ефективність використання інноваційного продукту, додати обсяг витрат у вигляді збитків від забруднення виробничого чи природного середовища. Це можуть бути одноразові капітальні кошти, додаткові інвестиції чи витрати, що впливають на збіль­шення собівартості продукції, а отже, на зменшення річних при­ростів прибутку в разі використання інновації, що оцінюється.