Оренда — це майнове
наймання, заснований на договорі про надання майна в тимчасове користування за
визначену плату. Оренда підприємства — це оренда майна самостійних підприємств,
а також структурних підрозділів, виробничих ділянок, груп, виробництв, цехів і
ін.
Розвинута
форма оренди повинна формуватися на наступних основних принципах:
• тривалих термінах
господарських відносин між сторонами, що дозволяє уникнути орієнтації орендного
колективу на тимчасові вигоди, забезпечує довгострокову його зацікавленість у
досягненні високих економічних результатів;
•
договорі, що
фіксує взаємні зобов'язання сторін;
•
фіксуванні на
весь термін оренди умов присвоєння визначеної частини результатів діяльності
орендного підприємства з боку держави і господарських систем;
• конкурсній основі здачі
підприємства в оренду.
Оренда як
економічна категорія виявляється через договірний характер між орендодавцем і
орендарем.
За
користування майном орендодавця орендар платить орендну плату.
Орендна
плата включає: амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна;
засоби, передані орендарем орендодавцю для ремонту об'єктів після закінчення
терміну їхньої оренди; частина прибутку (доходу), що може бути отримана від
використання узятого в оренду майна (орендний відсоток), установлювану договором на рівні, як правило, не нижче банківського
відсотка.
Терміни й
умови перерахування орендної плати встановлюються договором. Її величина
залежить, від інфляції чи переоцінки основних фондів і ін. У цьому випадку її
розміри змінюються за згодою сторін у терміни, передбачені договором.
Невіддільні
без шкоди для орендованого майна поліпшення (технічне переозброєння
виробництва, реконструкція, заміна чи модернізація устаткування й ін.),
виконані орендарем за узгодженням з орендодавцем, але за свій рахунок, можуть
бути затребувані першими після припинення договору оренди. Витрати на ті ж
роботи, зроблені орендарем без узгодження з орендодавцем, відшкодовуватися не
повинні.
Зміна умов
договору оренди, його розірвання і припинення можливі при угоді сторін. За
вимогою однієї зі сторін договір може бути розірваний за рішенням державного
арбітражу чи суду, причому у випадках порушення іншою стороною умов договору.
| 
