Організаційна
структура управління будь-яким суб'єктом господарювання — це форма системи управління,
яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.
В організаційній структурі управління тим чи
тим суб'єктом господарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський
підрозділ) має певне місце й відповідні зв'язки з іншими елементами. Зв'язки
названих елементів системи управління поділяються на лінійні, функціональні та
міжфункціональні.
Лінійні
зв’язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління
(директор—начальник цеху—майстер). Ці зв'язки з'являються там, де одного
керівника підпорядковано іншому.
Функціональні
зв'язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на
різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного
підпорядкування (начальник цеху—начальник планово-економічного відділу).
Міжфункціональні
зв'язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник
цеху—начальник цеху, начальник служби маркетингу—начальник конструкторського
відділу). Характер зв'язків визначає відповідний тип організаційної структури
управління суб'єктом господарювання.
У практиці господарювання можуть застосовуватися
кілька типів організаційних структур залежно від масштабів діяльності,
виробничо-технологічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності
підприємства (фірми).
Лінійна організаційна структурауправління — це така структура,
між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії (рис. 1). За такої організаційної структури
управління кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі
адміністративні та спеціальні функції у відповідному структурному підрозділі.
Перевагами організаційної структури управління лінійного типу є: чіткість
взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки та реалізації
управлінських рішень, надійний контроль. Але керівник при цьому має бути
висококваліфікованим універсалом, здатним вирішувати будь-які стратегічні й поточні
питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів (ланок).
Основою функціональної
організаційної структури управлін-)—і ня є поділ функцій управління між
окремими підрозділами апарату управління (рис. 3.3, б). Відтак кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження
одночасно від кількох керівників функціональних відділів. Така організаційна
структура управління забезпечує компетентне керівництво стосовно кожної у
правлінської функції. Проте цей тип оргструктури має певні недоліки: можлива
суперечливість розпоряджень, труднощі координації діяльності управлінських
служб, гальмування оперативності роботи органів управління.
Лінійно-функціональна організаційна
структура управління спирається на
розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття
рішень по вертикалі (рис. 3.3, в).
Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою (директор—начальник
цеху—майстер), а функціональні відділи апарату управління підприємства лише
допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійних керівників
не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління.
Така структура
управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію
управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи
функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами. Вона є найдоцільнішою
за масового виробництва зі сталим асортиментом продукції та незначними
еволюційними змінами технології її виготовлення. Проте за умов частих
технологічних змін, оновлення номенклатури продукції використання цієї
оргструктури уповільнює терміни підготовки і прийняття управлінських рішень,
не забезпечує належної злагодженості в роботі функціональних відділів
(підрозділів).
|