Поряд із визначеними законодавством України
нормами і правилами господарювання та юридичної відповідальності за порушення
таких у ринковій економіці сформувалися загальновизнані принципи поведінки
суб’єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принцип соціального партнерства, який належить до базових, визначає
будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціально орієнтовану.
Цей принцип випливає з того, що підприємство
як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього
оточення. Тому разом із суто економічними функціями з виробництва продукції і
послуг та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство
зобов’язане постійно опікуватися питаннями соціального розвитку не тільки свого
трудового колективу, а й місцевого населення.
Іншим важливим принципом поведінки на ринку є
принцип свободи підприємництва.
Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:
по-перше, можливістю
ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову
відповідальність економічної діяльності;
по-друге, самостійністю в
організації виробництва та його ресурсному забезпечуванні;
по-третє, самостійністю у
прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення,
виходячи з економічної вигоди і ринкової кон’юнктури, правом визначення шляхів
і способів реалізації продукції;
по-четверте, реальним правом
розпорядження майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків
та інших платежів, установлених законом.
Ці принципи конкретизуються через певні
локальні засади саморегуляції господарської поведінки. Основними з них є:
ú
спільність комерційних інтересів і постійний пошук
засобів максимального задоволення потреб споживачів;
ú
взаємовигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення
достатнього прибутку партнерам;
ú
рівноправність у взаємовідносинах, що означає
однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі
контрагентів;
ú
відповідальність перед кінцевим споживачем продукції
всіх суб’єктів господарювання (виробників, продавців, торгових посередників),
що беруть участь у виробництві та обігу товарів;
ú
самообмеження особистого споживання, добровільне
прагнення постійного виробничого інвестування, якісного задоволення нових
суспільних потреб, створення додаткових робочих місць;
ú
підпорядкування виробничої та комерційної діяльності
не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану
підприємства в тривалій перспективі.
З метою формування сприятливого економічного
середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки
суб’єктів господарювання на будь-якому ринку. Вони поряд із загальними етичними
цінностями (взаємна довіра, порядність, сумлінність, чесність, повага до людини
та віра в її сили, висока мотивація творчої праці) включають також правила
етичної поведінки в бізнесі: вірність слову та послужливість у взаємостосунках,
ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та
інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі.
|