Достатньо повну класифікацію підприємств
можна скласти за наступними ознаками.
1) Мета та характер діяльності.
Діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з одержанням прибутку. До некомерційних належать здебільшого доброчинні, освітянські,
медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства.
2) Форма власності. Приватними є підприємства, що належать
окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої
сили. До цього виду відносять також ті індивідуальні
та сімейні підприємства, які
базуються на приватній власності, але тільки на особистій праці (праці членів
сім’ї).
Колективне – це таке
підприємство, що ґрунтується на власності його трудового колективу, а також
кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації. Комунальне – підприємство, яке
засноване на засадах власності відповідної територіальної громада. Державними є підприємства, засновані на
державній власності.
До державних належать також так звані казенні підприємства, тобто
підприємства, які не підлягають приватизації (умови: підприємство провадить
виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до чинного законодавства може
здійснюватись тільки державним підприємством; головним споживачем продукції
підприємства (понад 50 %) є держава; підприємство є суб’єктом природних
монополій).
3) Національна належність капіталу. Національні – капітал належить
підприємцям своєї країни; закордонні
– капітал є власністю іноземних підприємців повністю або в тій частині, що
забезпечує їм необхідний контроль; такі підприємства створюються у формі філій
або дочірніх фірм і реєструються в країні місцезнаходження; змішані – капітал належить підприємцям
двох або кількох країн; їхня реєстрація здійснюється в країні одного із
засновників такого підприємства; якщо метою створення змішаного підприємства є
спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним.
4) Класифікація підприємств за правовим
статусом і формою господарювання (є найбільш важливою). Одноосібне підприємство є власністю
однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання всім
майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстроване як самостійне або
як філія іншого підприємства. Форму одноосібних підприємств мають переважно
малі за кількістю працівників фірми.
Кооперативні
підприємства (кооперативи) – добровільні об’єднання громадян з метою спільного
ведення господарської або іншої діяльності. Характерною їхньою ознакою є
особиста участь кожного у спільній діяльності. В економіці України функціонують
два основні типи кооперативів: виробничі й споживчі. У перспективі можна
очікувати великого поширення кооперативів також і в інших сферах діяльності –
науковій, фінансовій, страховій тощо.
У державному секторі економіки однією з форм
підприємництва є орендні підприємства.
Оренда полягає в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні
майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності.
Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств
або їхніх структурних підрозділів, а також окремі одиниці майна.
Виокремлювані за цією ознакою господарські товариства є об’єднаннями
підприємців. У більшості країн з ринковою економікою такі товариства залежно
від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за
зобов’язаннями (повна чи часткова) поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю,
командитні та акціонерні.
Повне
товариство (товариство з повною відповідальністю) – товариство, всі учасники
якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну
відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном. Товариство з обмеженою відповідальністю
– має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається
засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у
межах їхнього внеску. Командитним є
товариство, яке, поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи
більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно
такого товариства.
Найбільш розвинутою формою господарських
товариств є акціонерне товариство.
Головним атрибутом такого товариства служить акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову
участь у статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на
участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку
у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства.
Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого
типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та
купівлю-продаж на фондових біржах; закритого
типу, акції котрого можуть розповсюджуватися лише між його засновниками.
Акціонерна форма
господарювання має істотні переваги: фінансові
– створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і
регулярного одержання доходу в формі дивідендів; економічні – акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої
системи виробничо-господарських зв’язків, опосередкованих володінням акціями; соціальні – акціонування є важливою
формою роздержавлення власності підприємств, перетворення найманих працівників
на власників певної частки майна підприємства.
5) Галузево-функціональний вид діяльності
(класифікація підприємств є здебільшого зрозумілою із самої назви окремих їхніх
груп – промислові, сільськогосподарські, будівельні тощо). Пояснення потребують
хіба що лізингові підприємства. У
світовій економіці під такою назвою фігурують міжнародні орендні
фірми-продуценти, які за відповідну плату здають в оренду товари споживчого
призначення, обчислювальну техніку, різноманітне технологічне устаткування,
транспортні засоби тощо.
6) Технологічна й територіальна цілісність
і ступінь підпорядкування. Особливістю діяльності материнських (головних) підприємств є те, що вони контролюють інші
фірми. Залежно від розміру капіталу, що належить материнській (головній) фірмі,
а також правового статусу і ступеня підпорядкованості, підприємства, які
перебувають у сфері впливу головної фірми, можна підрозділити на дочірні,
асоційовані та філії. Дочірнє
підприємство – юридичне самостійне організаційне утворення, що здійснює
комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо
контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним
пакетом їхніх акцій. Асоційоване
підприємство є формально самостійним, але з різних причин воно залежить від
головної фірми і мусить підпорядковуватися її стратегічним цілям. Філія не користується юридичною й
господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені
і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь
акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.
7) Розмір за кількістю працівників
(великі, середні, малі, мікропідприємства). Малі (дрібні) підприємства становлять основу малого бізнесу. До них
належать суб’єкти господарювання з кількістю працівників:
у промисловості та будівництві – до 200 осіб,
в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб; науці й науковому обслуговуванні
– до 100 осіб; галузях невиробничої сфери – до 25 осіб; роздрібній торгівлі –
до 15 осіб. Окрім того, віднедавна офіційно заведено називати мікропідприємствами суб’єктів малого
підприємництва із середньообліковою чисельністю працівників до 10 осіб та
обсягом виручки від продажу продукції (надання послуг) до 250 тис. грн. за рік.
|