У
розвинутих зарубіжних країнах складання проекту Державного бюджету -
один із найбільш важливих етапів бюджетного процесу: тут вирішуються такі питання, як об'єм бюджету, податкова і грошово-кредитна політика на майбутній рік, основні напрямки використання коштів і методи покриття дефіциту бюджету.
Робота зі складання проекту
Державного бюджету починається задовго до початку
нового бюджетного року (у ФРН - за 6 місяців, Японії - за 7, Франції - за 14,
США - за 18 місяців). Проект бюджету розробляється органами виконавчої влади,
як правило, Міністерством фінансів (Казначейством), а в США - спеціальним
органом - Адміністративно-бюджетним управлінням
при Президентові.
При складанні проекту бюджету
ставляться завдання: активного
його впливу на підвищення ефективності
економіки; забезпечення узгодженості
фінансових і ін. ресурсів з економічними і соціальними програмами - прогнозами
уряду; встановлення необхідних пропорцій у витраті коштів.
З розширенням
масштабів мобілізації ресурсів і необхідністю найбільш ефективного їх
використання при розробці бюджету в 1960-х рр. спочатку в США, а потім в інших розвинутих країнах стали застосовувати програмно-цільовий метод, у тому числі системний
аналіз, економічні моделі, електронно-обчислювальну техніку.
У ФРН бюджет, складений на основі програмно-цільового
методу, одержав назву "кон‘юнктурно-нейтрального
бюджету”. Нові методи складання бюджету широко застосовуються у Франції під
назвою "раціоналізація вибору бюджетних рішень”,
у Великобританії - "програмного аналізу й огляду”.
Після схвалення проекту бюджету
вищим виконавчим органом проект бюджету надходить
у законодавчий орган - парламент, що розглядає
і затверджує його. Бюджет, як правило, обговорюється кожною палатою Парламенту
(спочатку в нижній, а потім у верхній у Франції; одночасно в обох палатах у США).
Причому, в палатах Парламенту
створюються спеціальні комітети і комісії, що детально аналізують поданий проект за статтями витрат і вносять
корективи.
Важливе значення при розгляді
проекту бюджету у Парламенті має бюджетна ініціатива, тобто право членів
законодавчого органа вносити зміни в поданий
урядом проект бюджету.
Обмеження бюджетних прав
Парламенту виявляються й у тому, що законодавча влада не обговорює бюджет як
єдиний документ у цілому, а розглядає окремі його розділи
видатків і зміни ставок діючих податків або вводить нові податки. Більшість
видатків взагалі не підлягають розгляду, а
затверджуються автоматично.
Друга стадія бюджетного процесу
закінчується затвердженням бюджету
законодавчим органом і підписом глави держави (Президентом у США, королевою у
Великобританії).
Після затвердження
бюджету починається третя стадія - виконання бюджету: одержання затверджених
доходів, головним чином податків, і здійснення передбачених бюджетних видатків
відповідно до виділених асигнувань. Цей етап продовжується протягом року, що
називається фінансовим або бюджетним роком. Його часові межі в різних країнах різні (у США з 1 жовтня до 30 вересня,
Великобританії і Японії з 1 квітня до 31 грудня).
Важливим елементом третьої стадії
є касове виконання бюджету - організація збору
бюджетних коштів на території країни, їх
збереження і видача, а також ведення обліку і звітності. У більшості країн
існує банківська система касового виконання бюджету, при якій банки, головним чином Центральний банк,
виступають головним касиром держави. В основі касового виконання бюджету лежить
принцип єдності каси, суть якого полягає в тому, що всі отримані бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів у Центральному банку. З цього рахунку здійснюються усі
витрати держави.
Після закінчення фінансового року
починається останній етап - складання звіту про виконання бюджету Міністерством
фінансів і затвердження його Парламентом.
|