Управління державним кредитом в широкому розумінні цього поняття - це формування одного з напрямків фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю в ролі позичальника, кредитора і гаранта. Управління державним кредитом, як один із напрямків фінансової політики, знаходиться в руках органів влади і управління державою. Саме вони визначають загальний обсяг бюджетного дефіциту, а значить, обсяг позик, необхідних для його фінансування, основні напрямки впливу на грошовий обіг, кредит, виробництво, зайнятість, можливість і доцільність здійснення загальнодержавних програм з підтримки малого бізнесу, окремих районів країни і таке інше.

Хронічна дефіцитність державного і місцевих бюджетів і високий державний борг характерні на сучасному етапі для більшості промислово розвинутих держав. В результаті кредитної експансії держави інші позичальники витісняються з фінансового ринку, зберігаються високі ставки за кредит. Величезні витрати з обслуговування державного боргу поглинають значну частку податкових надходжень. Тому скорочення бюджетних дефіцитів і державного боргу розцінюються органами управління США і країн Європейського Союзу  як одне з найактуальніших завдань. Зокрема, країни-члени Європейського Союзу (ЄС) вже домовилися, про те, що на території країн–членів ЄС державна заборгованість не повинна перевищувати 60 % валового внутрішнього продукту. Однак відкритим залишається питання про економічні санкції для порушників.

Управлінням державним кредитом у вузькому розумінні цього поняття - це сукупність дій, пов'язаних із підготовкою до випуску і розміщення боргових зобов'язань держави, регулювання ринку державних цінних паперів, обслуговуванням і погашенням державного боргу, наданням кредитів і гарантій.

В процесі управління державним кредитом вирішуються наступні завдання:

-         мінімізація вартості боргу для позики;

-         недопущення переповнення ринку позиковими зобов'язаннями держави і різкого коливання їх курсу.

Державні боргові зобов'язання, що обертаються на фондовому ринку, підвладні тим самим процесам, що й інші цінні папери, і їх курс не співпадає з їх номінальною вартістю. Номінальна вартість облігацій - це ціна, вказана на цінному папері. Ця сума включається в борг територіальної одиниці, що випустила боргові зобов'язання, і виплачується власникам в момент погашення цих зобов’язань.

Курсом цінного паперу називається ринкова ціна цінного паперу, тобто ціна, за якою він купується і продається на фондовому ринку. Під впливом численних чинників курс відхиляється (зростає або спадає) від номіналу. Різкі коливання курсу свідчать про нестабільність ринку і можуть призвести до його порушення.

В процесі управління державним кредитом вирішуються наступні завдання:

·     ефективне використання мобілізованих коштів та контроль за цільовим використанням тимчасових кредитів;

·     забезпечення вчасного повернення кредитів;

·     максимальне розв’язання завдань, визначених фінансовою  політикою.

Специфіка категорій державного кредиту визначає й особливості оперативного управління ним. Звичайно воно покладається одночасно на Міністерство фінансів і Національний банк України.