Цінні папери - це грошові
документи, що засвідчують право власності або відношення
позики власника документа відносно особи, що
випустила такий документ (емітент).
В операціях із цінними паперами
беруть участь емітент і вкладник.
Кожен з них переслідує одну і ту ж мету -
отримати вигоду від своєї діяльності.
Емітент цінних паперів, що
одержав гроші від продажу цінних паперів, прагне вкласти ці гроші в прибуткові
сфери підприємництва, що дозволило б йому виконати свої зобов'язання перед
покупцями цих паперів і одержати прибуток для себе.
Вкладник же сподівається, що його
вкладення грошей у цінні папери принесе йому прибуток у майбутньому.
В залежності від висловлених на
папері прав цінні папери підрозділяються на:
§ папери, що закріплюють право
участі в якомусь акціонерному
товаристві (акції, сертифікати на акції);
§ грошові папери
(облігації, казначейські зобов'язання держави, векселя, сертифікати банків,
чеки, страхові свідчення,
пенсійні поліси й ін.);
§ товарні папери, що закріплюють
речові права, частіш за все права власності або права застави
на товари (заставна) або те й інше одночасно
(варант, коносамент
і ін.).
Цінні папери бувають іменні і на пред'явника. Іменні цінні папери можна
передати іншому власнику
тільки через брокерську контору або фондовий
відділ банку.
За формою емісії цінні папери
бувають документарні і бездокументарні. Документарна
форма - це паперова форма емісії, тобто
цінний папір становить відособлений документ.
Бездокументарна форма емісії цінних
паперів - це форма емісійних цінних паперів, при якій власник встановлюється на
підставі запису
в системі ведення реєстру власника цінних паперів або у випадку депонування
цінних паперів, на підставі запису за рахунком
"Депо”.
Найбільш поширеними видами цінних паперів є:
акції, облігації, депозитні сертифікати, векселя, інвестиційні сертифікати.
На Україні, крім цих видів цінних
паперів, використовуються приватизаційні сертифікати.
Ринок цінних паперів становить
сферу економічних відносин, пов'язаних із
купівлею - продажем цінних паперів. Це загальне
поняття ринку цінних паперів, що виражає його сутність як економічну категорію.
Ринки підрозділяються на первинний і вторинний, біржовий
і позабіржовий.
Первинний ринок
цінних паперів - це ринок, що обслуговує випуск (емісію) і первинне розміщення
цінних паперів.
Вторинний ринок - це ринок, де
здійснюється купівля - продаж раніше випущених цінних паперів.
За організаційними формами
розрізняються біржовий ринок (фондова або валютна біржа) і позабіржовий ринок.
Позабіржовий ринок - сфера обігу цінних паперів, не допущених до котування на
фондових біржах.
На позабіржовому
ринку розміщаються також нові випуски цінних паперів. Він організується
дилерами, які можуть бути або не бути членами фондової біржі. Позабіржовий
ринок займається головним чином цінними паперами тих акціонерних товариств, що не мають достатньої кількості акцій
або доходів для того, щоб зареєструвати (пройти лістінг)
свої акції на біржі.
Операції з цінними
паперами проводять фондові біржі й інвестиційні інститути. Учасниками ринку
цінних паперів є: брокери, дилери, депозитарії, реєстратори, організатори торгівлі.
Брокер - це фінансовий
посередник. Він здійснює операції з цінними паперами на підставі договору з клієнтом або
за його дорученням. Брокером може бути
господарюючий суб'єкт або громадянин.
Дилер здійснює купівлю – продаж
цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін угоди. Дилером може бути тільки суб'єкт підприємницької діяльності.
Депозитарієм є суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги зі збереження
сертифікатів цінних паперів і / або обліку і переходу прав на цінні папери. Така діяльність
називається депозитарною діяльністю.
Депозитарієм з
матеріальної точки зору є централізоване
скупчення цінних паперів, яке дає змогу здійснювати торгівлю цінними паперами
без їхнього фізичного переміщення.
Реєстратор - суб'єкт, що
господарює і здійснює діяльність зі збору,
обробки, збереження і надання даних, які становлять систему ведення реєстру
власників цінних паперів.
Організатором торгівлі на ринку
цінних паперів є фондова біржа.
Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок з
купівлі - продажу цінних паперів.
Організаційно фондова біржа подана у формі суб'єкта, що господарює і займається
обігом цінних паперів.
Під обігом
цінних паперів розуміють їх купівлю - продаж, а також інші
дії, передбачені законодавством, що призводять до зміни власників цінних
паперів. Біржа, як суб’єкт господарювання, надає приміщення для здійснення операцій із цінними паперами, надає розрахункові й інформаційні послуги, дає певні гарантії, накладає обмеження на торгівлю
цінними паперами й одержує комісійні від виконаних операцій.
Функції фондових бірж полягають
у мобілізації тимчасово вільних коштів через продаж цінних паперів і у
встановленні ринкової вартості цінних паперів.
Фондовою біржею визнається тільки
організатор торгівлі на ринку цінних паперів, що не сполучає діяльність з
організації торгівлі з іншими видами діяльності, за винятком депозитарної
діяльності і діяльності з визначення взаємних
зобов'язань.
Членами фондової біржі можуть
бути будь-які професійні учасники ринку цінних паперів.
Фондова біржа самостійно
встановлює процедуру включення в список цінних
паперів, допущених до обігу на біржі,
процедуру лістингу і делістингу.
Інвестиційний інститут - це
господарюючий суб'єкт, який здійснює операції з цінними паперами.
До інвестиційних інститутів належать: фінансовий брокер, інвестиційний
консультант, інвестиційна компанія, інвестиційний фонд.
Усі інвестиційні інститути
повинні мати ліцензію на свою діяльність, що здійснюють на ринку цінних паперів
як виключну діяльність, тобто не допускаючи її
суміщення з іншими видами
діяльності.
Перші нагадування про фондові
біржі належать до Паризької
фондової біржі і датовані 1738 роком, найстаршою
вважається Амстердамська фондова біржа,
заснована в 1602 році в той час, коли велася
торгівля акціями Голландської Східно-Індійскої компанії.
Лондонська фондова біржа виникла в 17 сторіччі,
Нью-Йоркська - у 1792 році. Таким чином,
біржові ринки є досить старими ринками, на
яких вже декілька сторіч ведуться торги
цінними паперами.
Українська фондова біржа була створена в 1992
році і є найстаршою
з українських фондових бірж. Оскільки Українська фондова біржа створювалася в
умовах, коли фондові біржі розвинутих зарубіжних країн уже накопичили достатній досвід проведення біржових торгів, то вона
запозичила прогресивні і позитивні сторони
такого досвіду.
Основним правовим документом Української фондової біржі є
Правила Української фондової біржі.
Торгівля цінними паперами на
Українській фондовій біржі здійснюється трьома способами:
1)
шляхом задоволення зустрічних заявок;
2)
шляхом аукціону "із голосу”;
3)
шляхом комп'ютерних торгів.
Учасниками торгівлі
акціями на Українській фондовій біржі є:
1)
брокери, що діють на підставі
доручень від брокерських контор, відкритих при біржі;
2)
фахівці, що є
представниками апарату біржі, і які ведуть
торги і реєструють договори;
3)
помічники фахівців;
4)
торговці цінними паперами, які не є членами Української фондової біржі, але сплатили разовий або терміновий абонемент із правом складання договору.
Брокерські контори при Українській фондовій біржі становлять товариства з обмеженою відповідальністю або закриті
акціонерні товариства, створені з метою здійснення операцій із цінними паперами,
включаючи акції, на Українській фондовій біржі.
Учасники акціонерного товариства
"Українська фондова біржа”, тобто члени Української
фондової біржі, можуть відкривати
брокерські контори при Українській фондовій біржі,
зареєструвавши їх у встановленому порядку в
Правлінні біржі.
Крім Української фондової біржі
на фондовому ринку України працюють Київська міжнародна фондова біржа та
Донецька фондова біржа.
| 
