Об'єктно-орієнтована технологія (Object-Oriented Technologies) стосується, насамперед, створення програмного забезпечення ІС. Спонукальним мотивом появи принципово нового підходу у програмуванні стало те, що в динамічному і конкурентному середовищі застосування ІС вимагаються часті зміни прикладних програм. Тому з об'єктно-орієнтованими інструментальними засобами (СІ++, Level 5 Object) пов'язана можливість багатократного використання створених раніше програм, що полегшує як швидке створення прикладних програм ІС, так і швидку адаптацію їх у використанні. Це досягається за рахунок того, що основні компоненти концепції обробки інформації - дані і операції - розглядаються пов'язаними в єдине ціле і приховані в окремих модулях - об'єктах, доступ до яких здійснюється лише інтерфейс ними засобами.

Принциповим питанням в об'єктно-орієнтованому програмуванні є визначення об'єктів (класів об'єктів), що є важливими для проектованої системи. Ідентифікація об'єктів здійснюється за допомогою аналізу характеристик проблемної області, що включає розпізнавання доречних матеріальних об'єктів, а також каталогізацію всіх ролей, що стосуються розв'язуваної задачі, взаємодії елементів системи, важливі події, технічні умови тощо. Установлюються співвідношення (взаємозв'язки) між класами.

Кожний клас є вмістилище, куди входять як дані, так і команди для дій над даними. Важливим поняттям в об'єктно-орієнтованому програмуванні є функція успадкування, завдяки якій створювані класи можуть діставати «у спадок» властивості класів об'єктів, якими вони «породжувалися».

Об'єктно-орієнтована методологія на даний час є досить грунтовно відпрацьованим підходом до створення програмних продуктів. Виокремленні і розроблені основні його компоненти: об'єктно-орієнтований аналіз; об'єктно-орієнтоване проектування; об'єктно-орієнтоване програмування. Технологія об'єктно-орієнтованого проектування стала, у свою чергу, підґрунтям інженерії інформаційних систем - CASE-технології.