М. І.
Туган-Барановськнй (1865—1919)
— учений зі світовим ім'ям, який
зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем економіки. Він закінчив 1889 р. фізико-математичний
і екстерном — юридичний факультет
Харківського університету. Під впливом прогресивної професури він сприймає ідеї класичної школи,
захоплюється марксизмом, але згодом
виступає з критикою трудової теорії вартості, додаткової вартості. Він критикує Маркса за економічний детермінізм, за
ігнорування психології людей, їхньої
моралі. Критично оцінюючи концепції економічних шкіл Заходу, зокрема
історичної, австрійської, він намагався переорієнтувати політекономію в Росії і
в країні на позиції суб'єктивно-психологічної школи та неокласиків. У праці «Учення про граничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності» (1890 р.) він провів
порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл і заявив про
можливість їх синтезу (на Заході це зробив Маршалл у «Принципах економічної
науки», 1890 р.).
Туган-Барановський став першовідкривачем сучасної
інвестиційної теорії циклів. Ця
теорія справила величезний вплив на розвиток політичної економії. На його праці численні західноєвропейські та американські економісти не тільки посилаються й досі, а й
плідно розвивають його ідеї. Загальновизнаним
у світовій економічній літературі є внесок Туган-Барановського в розроблення
таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.
|