Коммонс в основу аналізу бере позаекономічні інститути - юридичні, правові норми. Він досліджує дію колективних інститутів: сім'я, виробничі корпорації, профспілки, держава тощо; досліджує колективні дії, спрямовані на контролювання дій індивідуальних. Він дійшов висновку, що прагнення в економіці виявляються через суди. Суди він розглядає як важливий фактор економічного розвитку. В основу вираження економічних проблем мають бути покладені рішення Верховного суду. Наголошування на приматі права зумовлювалася особливостями його розвитку в США, зокрема, відсутністю так званого загального права (відтворених кодексів) так званого загального права. За цих умов рішення судових органів, особливо верховного суду, мали обов'язкову силу щодо всіх аналогічних справ. Отже, суди були тлумачами права.

Коммонс формулює «юридично-мінову концепцію» суспільного розвитку. її суті, полягає в тім, що в основу розвитку він покладає мінові відносини, іображуючи їх як юридичні. Віхідної економічною категорією він оголошує юридичне поняття угоди. Учасниками угоди можуть бути всі інститути суспільства: сімя, тред-юніони, акціонерні компанії і навіть держава. Відносини між капіталістом і робітником теж є угодою рівноправних членів суспільства.

Коммонс критикує класиків і неокласиків за їх визначення вартості і зазначає, що воно могло бути придатним колись. З розвитком «банкирського капіталізму» поняття вартості випливає з угоди про виконання в майбутньому певного контракту. Пока теорія виводить вартість із переговорів, її остаточне встановлення завершується в судах. Він вважає, що юридичний підхід до визначення вартості є прагматичнішим. Коммонс не заперечує необхідності врахування і витрат виробництва. Проте самі ці витрати він розглядає із субєктивно-психологічних позицій як притаманну людині внутрішню психологічну протидію стимулом до дій (протидія ризику передачі власності в наймання на невигідних умовах тощо). Саме в результаті такої протидії і виникає «розумна вартість».

Розумна вартість є не тільки результатом випадкового втручання судових органів у вирішенні конфліктів між окремими підприємцями, а загальним принципом регулювання ними економічного життя, тобто «торжествомколективного розуму» над індивідуальним. Коммонс розглядає вартість як очікуване право на майбутні блага й послуги.

«Інституціональна економіка» в Коммонса - це економіка «регульованого капіталізму», «адміністративного капіталізму», або, як він сам підкреслював, «розумного капіталізму». Ці характеристики звязані з визначенням рлі держави в капіталістичному суспільстві. Держава має забезпечити управління розвитком капіталістичної економіки, регулювати конфлікти не лише між окремими капіталістами, а й між капіталістами й робітниками.