1.      Методичні рекомендації до вивчення тими

Питання:

1. Світове господарство: основні риси і тенденції розвитку. Міжнародні фінансово-економічні організації.

2. Теорія порівняльних переваг про доцільність зовнішньоекономічної діяльності країни. Протекціонізм і вільна торгівля.

3. Вплив зовнішньої торгівлі на ВНП.

4. Платіжний баланс. Структура платіжного балансу і його регулювання.

5. Валютний курс. Зв'язок між валютним курсом і платіжним балансом.

Світове господарство - це діалектична єдність національних господарств і міжнародних економічних відношень.

У основі функціонування міжнародного ринку лежить світовий поділ праці. Доля національної економіки кожної держави у світовому поділі праці породжує проблему його доцільності й ефективності. Теоретичним обгрунтуванням переваг міжнародного поділу праці є теорія порівняльних переваг Д.Рікардо.

Для кількісного визначення переваг зовнішньої торгівлі можна використовувати показник "умови торгівлі", що розраховується як співвідношення індексів експортних і імпортних цін.

Т=Px/Pm, де:

Т - умови торгівлі;

Рх - індекс експортних цін;

Рm - індекс імпортних цін.

Зовнішня торгівля впливає на ВНП. Вона вносить зміни в сукупні витрати й умови економічної рівноваги. Відповідно до методу "витрати-випуск" модель економічної рівноваги набуває такого вигляду:

Y=С+I+G+Хn.

Зовнішня торгівля вносить також зміну у вилучення і ін'єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін'єкції - експортом (X). Звідси модель економічної рівноваги по методу "вилучення-ін'єкції" набуває вигляду:

(Y-Т-С)+(Т-G)+М=I+Х.

Щоб розмежувати внутрішні і зовнішні сектори економіки, зробимо перестановки:

(Y-Т-С)+(Т-G)-I=Хn або S-I= Х_n

Ліва частина рівняння відбиває співвідношення між національними заощадженнями (S) і інвестиціями (I), а права - чистий експорт (Хn), що є основним елементом рахунку потокових операцій (СА).

З приведеної моделі випливає два висновки. Перший - в умовах дефіциту національних заощаджень виникає дефіцит рахунку поточних операцій, що покривається позитивним сальдо рахунку капітальних операцій; -СА=+КА. .

Це означає, що визначена частина інвестицій фінансується за рахунок іноземного капіталу. В умовах надлишку національних заощаджень - все навпаки: визначена частина національних заощаджень використовується для фінансування іноземців, тому +СА= -КА.

Другий висновок полягає в тому, що існує зв'язок між державним бюджетом і платіжним балансом. Оскільки державні заощадження (Т-G) є одночасно і бюджетним сальдо, то збільшення бюджетного дефіциту зменшує національні заощадження і збільшує дефіцит рахунку поточних операцій, що вимагає збільшення чистого імпорту капіталу.

Важливим чинником, що впливає на ВВП, є чистий експорт. Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність. Але слід зазначити, що в умовах відкритої економіки мультиплікатор витрат враховувати ще один канал вилучень - імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатора, варто врахувати граничну схильність до імпортування (M*), що визначається по формулі:

Тоді мультиплікатор витрат набуває вигляду:

, де

b - гранична схильність до споживання;

t - гранична податкова ставка.

Чистий експорт залежить від таких чинників: рівень доходу в нас і в наших торгових партнерів, валютний курс, торгова політика. Так, при збільшенні внутрішнього доходу закордонних країн збільшується наш експорт, що збільшує чистий експорт в умовах зниження курсу гривні ціна українських товарів за кордоном падає, що збільшує наш експорт, і навпаки, ціна імпортних товарів зростає, що зменшує вітчизняний імпорт.

Всі результати зовнішньоекономічної діяльності країни відбиваються в спеціальному статистичному документі - платіжному балансі.

Платіжний баланс - це співвідношення суми надходжень, отриманих країною з-за кордону, і суми здійснених нею закордонних платежів за визначений період часу. Він складається з двох розділів:

-         рахунок поточних операцій;

-         рахунок операцій із капіталом і фінансовими операціями.

Основним розділом є рахунок поточних операцій (СА), що розділяється на три підрозділи:

1) баланс товарів і послуг, що відбиває співвідношення між експортом й імпортом товарів і послуг;

2) доходи, що показують співвідношення між отриманими і виплаченими прибутками у формі заробітної плати, дивідендів і відсотків;

3) поточні трансферти, що відбивають співвідношення між отриманим і виплаченими пенсіями, грошовими переказами, подарунками й іншими трансфертами.

Другий розділ - рахунок капітальних операцій (КА) відбиває співвідношення між імпортом і експортом капіталу у формі капітальних трансфертів, нематеріальних активів, інвестицій і кредитів.

Крім двох поділів платіжний баланс включає автономну статтю за назвою "Помилки і недогляди (ЕS). Вона відбиває сальдо статистичних неточностей, що виникають під час ідентифікації зовнішньоекономічних операцій, викликаних тимчасовими і вартісними розбіжностями між митною і банківською статистикою. Сальдо цієї статті рівняється різниці між сальдо СА і КА. Рівновага платіжного балансу забезпечується при умовах, коли сальдо СА рівняється сальдо КА з протилежним знаком з одночасним обліком сальдо статті "Помилки і недогляди". Це можна визначити  формулою: ВР=СА+КА+ЕS.

Платіжний баланс завжди є рівноважним. Якщо створюються умови для порушення його рівноваги, то вона відновляється через статтю "Резервні активи", що входити до складу КА. Так, в умовах виникнення дефіциту платіжного балансу може спостерігатися таке співвідношення: -СА>KА+ЕS. Тоді з метою усунення дефіциту платіжного балансу сальдо КА збільшується за рахунок зменшення резервних активів, що по статті "Резервні активи" відбивається зі знаком "плюс". Це означає, що зміни в статті "Резервні активи" дорівнюються до операцій імпортного типу. Іншими словами, притягнення засобів із резервних активів на покриття дефіциту платіжного балансу розцінюється як імпорт капіталу.

Результати зовнішньоекономічної діяльності країни значною мірою залежать від валютного курсу, що може встановлюватися у формі прямого котування (наприклад,
1$=5,0 грн.) або у формі зворотного котування 1 грн.=0,2$). У даному посібнику ми будемо користуватися прямим котуванням.

У залежності від режиму формування валютного курсу (е) розрізняють три основних його види: вільно плаваючий; регулярно плаваючий; фіксований. У залежності від кількості іноземних валют, за допомогою яких вимірюється курс національної валюти розрізняти односторонній і багатобічний валютний курс.

Односторонній валютний курс - це ціна національної валюти, що вимірюється визначеною кількістю однієї іноземної валюти (наприклад: 1$=5 грн.).

Багатобічний (ефективний) валютний курс розраховується як середньозважений індекс  на основі двосторонніх курсів національної валюти відносно валют основних торгових партнерів країни (Іе^і). При цьому доля кожного торгового партнера в валютному кошику визначається часткою його в зовнішній торгівлі з даною країною (Wi).

В залежності від співвідношення національних і іноземних цін на предмети зовнішньої торгівлі розрізняють валютний курс номінальний і реальний.

Номінальний курс (е) – це курс, який розраховується фактичною кількістю іноземної валюти: 1$=5 грн. Реальний курс (е_r) розраховується як добуток номінального курсу і співвідношення між національною ціною товару (Pn) і іноземного ціною (Pi) по формулі:

Однак на валютний курс впливає не тільки співвідношення цін. Паритет купівельної спроможності визначає валютний курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. В короткостроковому періоді він коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Всі чинники, що впливають на валютний курс через попит і пропозицію на валютному ринку, відбиваються через зміну в платіжному балансі, насамперед це стосується торгового балансу. Так, збільшення експорту підвищує попит на вітчизняну валюту, а збільшення імпорту - підвищує її пропозицію, що відповідним чином впливає на валютний курс. На валютний курс впливає також зміна в рахунках капітальних операцій. Так, якщо збільшується попит на вітчизняні активи, то збільшиться попит  на національну валюту, що викликає підвищення валютного курсу.