1. Методичні рекомендації до вивчення теми:

Питання:

1. Ринок праці і безробіття. Закон Оукена.

2. Макроекономічна нестабільність. Безробіття й інфляція. Крива Філліпса.

3. Економічна нерівність. Крива Лоренца. Коефіцієнт Джині.

Ринок праці - це економічне середовище, у якому в результаті конкуренції між економічними агентами через механізм попиту і пропозиції установлюється визначений обсяг зайнятості і рівень оплати праці.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних чинників: рівнем заробітної плати, культурою, релігією, податковою системою, рівнем профспілкового захисту, середнім числом годин, відпрацьованих робітниками протягом року, якістю, кількістю і кваліфікацією тієї праці, що будуть витрачати робітники.

Попит на працю знаходиться в зворотній залежності від розміру заробітної плати і визначається двома основними чинниками; загальним рівнем сукупного попиту в національній економіці і технічному оснащенні виробництва.

Ринок робочої сили - це конкурентний ринок, де спостерігається невідповідність між робочими місцями і трудовими ресурсами. Якщо робочих місць менше, ніж трудових ресурсів, то виникає безробіття.

W           D                        S

безробіття

Рис. 1. Ринок робочої сили.

Безробіття як економічне явище можна розглядати як умову для розвитку суспільного виробництва і як наслідок розвитку цього виробництва Безробітним вважається той, хто хоче працювати, може працювати, але не може знайти роботу.

Рівень безробіття можна розрахувати за формулою:

W=(Кількість безробітних x 100%)/ кількість трудових ресурсів.

Причому, необхідно відзначити, що трудові ресурси поділяють на працюючих і безробітних, а визначити трудові ресурси можна, якщо від працездатного населення відняти тих, хто навчається, інвалідів і додати працюючих пенсіонерів.

Безробіття наносить істотну втрату суспільному виробництву. Відповідно до закону Оукена, якщо рівень безробіття

перевищує природний рівень на 1%, то втрати ВНП складуть 2,5%.

Y-Y*=-β(U-U*), де

Y*

Y - фактичний ВНП;

Y* - потенційний ВНП;

U - фактичний рівень безробіття;

U* - природний рівень безробіття, що включає фрикційне і структурне безробіття і вважається рівним 6%;

β - емпіричний коефіцієнт чутливості ВНП до динаміки циклічного безробіття (вважається рівним 2,5).

Головною метою ефективного функціонування ринку праці є органічна сполука ринкового механізму з державним регулюванням зайнятості. Ринковий механізм забезпечує вибір місця роботи і залежність заробітної плати від попиту і пропозиції. Державне регулювання повинно створити всім громадянам сприятливі умови для реалізації їх прав на працю, забезпечити рівні можливості в одержанні професії, гарантувати мінімальний рівень заробітної плати і забезпечити соціальний захист населення.

Найскладнішою функцією держави є створення умов для реалізації кожним громадянином права на працю. Дії держави по зменшенню безробіття приводять до збільшення інфляції. Залежність між безробіттям і інфляцією проаналізував Філліпс.

π

U

Рис. 2. Крива Філліпса в короткостроковому періоді.

Цей взаємозв'язок здійснюється через економічну політику держави. Стимулюючи економічний ріст і підвищення рівня зайнятості, уряд одночасно, стимулює посилення інфляції в економіці. З іншого боку, проведення антиінфляційної політики здатне привести до економічного спасу і росту безробіття.

У довгостроковому періоді між безробіттям і інфляцією не існує альтернативи. Крива Філліпса перетворюється у вертикальну лінію. Стимулююча політика держави не зменшує безробіття, а лише породжує інфляцію. У довгостроковому періоді проблему зайнятості можна вирішити лише за допомогою не інфляційних методів, здатних забезпечити збільшення виробництва за рахунок накопичення капіталу і збільшення потенційного ВНП.

Кінцевою метою функціонування суспільного виробництва є створення умов для нормальної життєдіяльності людей і підвищення їхнього життєвого рівня.

Рівень життя - соціально-економічна категорія, що характеризує рівень задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей. Ступінь задоволення потреб людей залежить від індивідуальних і сімейних прибутків членів суспільства.

Для визначення ступеня нерівності в прибутках використовують криву Лоренца.

Процент  100                                     А

доходу

80

60

40

20

0                  20     40     60     80     100

Рис. 3. Крива Лоренца.

Теоретична можливість абсолютної рівності в розподілі прибутків подана на графіку у виді бісектриси ОА, а фактичний розподіл - у виді кривої OCDA. Чим більше буде відстань між кривою і бісектрисою, тим більше несправедливий розподіл прибутків у суспільстві. Щоб визначити ступінь нерівності в прибутках, використовують коефіцієнт Джинні, що розраховується за формулою:

G=Т/S, де G - коефіцієнт Джинні;

Т - площа заштрихованого сектора;

S - площа трикутника ОАВ.

Розглядаючи проблему нерівності прибутків, а значить і бідності визначеної частини населення, варто згадати ще один показник: «індекс злиденності», що являє собою суму рівнів інфляції і безробіття як двох основних показників макроекономічної нестабільності.