Чинники розміщення - це реалізація закономірностей і принци­пів при врахуванні конкретних умов, що впливають на вибір місць розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів.

Виділяють чотири групи чинників розміщення: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні й соціально-економічні. Їх детальне врахування, аналіз і оцінка є важливим етапом економічного обгрунтування розміщення під­приємств.

Природно-географічні чинники - це якісна й кількісна характеристика родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, грунтово-кліматичних та природно-транспортних умов. Особливо впливають ці чинники на розміщення галузей видобувної промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють сільськогосподарську продукцію. Наприклад, за кількісною та якісною характеристиками корисних копалин, їх фізико-технічними властивостями, характером залягання визначають розмір підприємств, методи видобутку копалин, техніко-економічні показники (собівартість, продуктивність праці, фондо- і капіталомісткість, рентабельність тощо).

Демографічні чинники - це чисельність населення, його розміщення, кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів по областях і районах. При рівномірному розселенні трудових ресурсів виникає потреба розміщення промисловості відносно споживача готової продукції, а також оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду на перспективу розвитку економічних районів. Для ефективного використання трудових ресурсів необхідно розміщувати виробництво у невеликих і середніх містах та обмежувати нове будівництво - у великих. Демографічні чинники найбільше впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної). Розміщення підприємств цих галузей залежить переважно від наявності кваліфікованих кадрів.

Техніко-економічні чинники - це науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва. Вирішальне значення має науково-технічний прогрес. Його прискорення послаблює вплив природно-географічних і демографічних чинників. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу, особливо нових праце- та ресурсозберігаючих технологій, сприяє зниженню праце-, матеріале-, фондо- й капіталомісткості, а це, у свою чергу, - створенню відносно однакових умов для прискореного розвитку продуктивних сил економічних районів, рівномірного їх розміщення. На розміщення виробництва істотно впливає хімізація, значно розширюючи задоволення потреб підприємств у сировині та матеріалах, сприяючи економії натуральної сировини, утилізації відходів, а також, поліпшенню охорони навколишнього природного середовища.

Розміщення промисловості залежить і від форм суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування й комбінування). Удосконалення цих форм забезпечує зростання потужності підприємств, розмірів сировинних та паливно-енергетичних баз в економічному районі. Для раціонального розміщення виробництва важливим є транспортний чинник, тобто наявність розвиненої транспортної мережі в районі, відстані перевезень, нераціональні зустрічні транспортні потоки.

Соціально-економічні чинники за своїм призначенням мають забезпечувати подолання соціально-економічних відмінностей між містом і селом, промисловістю і сільським господарством, а також раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці й життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.

З розвитком науки й техніки дія окремих чинників на розміщення послаблюється і водночас посилюється дія інших. Так, впровадження ресурсоберігаючих технологій послаблює залежність окремих галузей промисловості від деяких видів сировини.

У сучасних умовах на розвиток і розміщення продуктивних сил України великий вплив має геополітичний чинник. Україна має вигідне економіко-географічне положення: приморське розташування; близькість до країн Центральної й Західної Європи та Близького Сходу; наявність розвиненої транспортної мережі міжнародного значення; сусідство з Росією, Польщею, Білоруссю, Румунією, Молдовою, Словаччиною й Угорщиною.

Відповідно до принципу забезпечення національної безпеки, геополітичний чинник відіграє важливу роль у формуванні зовнішньо-економічних зв'язків України з країнами Європи, Азії, країнами-членами СНД. Територія України використовується для транзитних перевезень, що забезпечує певні валютні надходження до бюджету.

Утвердження економічного суверенітету держави вимагає подальшого розвитку власного паливно-енергетичного комплексу, розширення економічних відносин з країнами світу, створення нових галузей виробництва для забезпечення власних потреб у товарах широкого вжитку тощо. Для нормального функціонування підприємств важкої промисловості і особливо машинобудування в Україні вирішується складне завдання - створення виробництв, які б виготовляли комплектні деталі. Це вимагає відповідного обгрунтування розміщення нових виробництв.