Четверг, 28.03.2024, 14:46
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьный и студенческий сайт

Поиск
Категории раздела
Английский язык
Алгоритмизация
Болонский процесс
Бухгалтерский учет
Государственное регулирование экономики
Деньги и кредит
Защита информации и программ
История экономических учений
Информационные системы
Информационные системы и технологии в финансах и банковском деле
Корпоративное управление
Методички
Менеджмент
Международная экономика
Макроэкономика
Политология
Планирование
Политэкономия
Размещение продуктивных сил
Современная экономическая история
Стратегическое управление
Страхование
Системный анализ
Украинский язык
Учет и аудит
Финансы предприятия
Финансовый менеджмент
Финансы
Экономика предприятия
Экономическое обоснование хозяйственных решений
Экономический анализ
Матпрограмирование
Исследование операций
Основы создания информационных систем
Экономика и организация иновационной деятельности
Форма входа

Каталог статей

Главная » Статьи » Каталог для студента » Размещение продуктивных сил

Економічна оцінка земельних ресурсів
Сучасні соціально-економічні перетворення в Україні передбачають удосконалення земельних відносин, формування ефективного механізму їх регулювання на ринкових засадах. Земельна реформа передбачає власность на землю, формування ринку землі, рентних відносин у сільському господарстві, плату за землю, орендну плату тощо.
Головним елементом економічного механізму землекористування є ринок землі, коли земля є предметом купівлі-продажу. Грошова оцінка земельних ділянок пов'язана з економічним регулюванням земельних відносин  від передачі зем¬лі у спадок, власність, заставу до купівлі-продажу, паювання, оподаткування і ціноутворення.
В Україні оцінка земель сільськогосподарського призначення була проведена у 1995 р. Загальна вар¬тість земель була визначена в 122,7 млрд грн., середня вартість 1 га ріллі складала 3734 грн. (на Черкащині  4727 грн.).
У різних галузях економіки земля має різне значення. У промисловості  це просторова основа для розміщення виробництва, а в сільському господарстві  предмет праці і засіб праці, тобто головний засіб виробництва. Як засіб виробництва зем¬ля має специфічні особливості. З одного боку, вона не створена працею людини, не є витвором продуктивних сил, з другого  як би не розвивали¬ся продуктивні сили, земля відзначається матеріальною сталістю та обмеженістю; її не стає більше або менше, можна лише розши¬рити сферу застосування землі, підвищити ефективність її використання. Крім того, земля має стаціонарне розташування. Однакові за якістю ділянки, розміщені на різних відстанях від спожи¬вача продукції потребують різних затрат живої та уречевленої праці. За належного рівня використання земля як засіб виробництва не тільки не зношується, а й підвищує свої продуктивні властивості.
Відомості про природний, господарський і правовий режими земель для обгрунтування розмірів плати за землю міс¬тяться в Державному земельному кадастрі. Ведуть його Держкомзем, Комітет земельних ресурсів і земельної реформи, управління земельних ресурсів обласних адміністрацій, відділи земельних ресурсів у районах та виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів. Земельний кадастр включає дані про реєстрацію права власності, права користування землею та догово¬рів на оренду землі, про облік її кількості та якості, встановлення порівняльної бальної оцінки земель.
Показником якості грунтів є їхній бонітет (від лат. bonitas  доброякісність). Бонітування грунтів  це по¬рівняльна оцінка родючості грунтів за їхніми природними особливостями та продуктивністю при певних рівнях інтенсифікації рільництва, виражена в балах. Бонітування  дає змогу здійснити відносну оцінку якості земель і визначити найсприятли¬віші площі для вирощування окремих видів сільськогосподарських культур. Бонітування проводять за 100-бальною шкалою.
Найякіснішими й найродючішими грунтами вважа¬ються чорноземи, які найбільш поширені у Тернопільській, Він¬ницькій та Черкаській областях, і мають бонітет земель 140145 балів. Зі зменшенням частки чорноземних грунтів бонітет земель знижується й дорівнює 100130 балам у Полтавській, Хмельницькій, Київській областях. У Поліссі та в сухих степах на сході України, де порушено природну родючість грунтів, бонітет земель зменшується до 80 (Волинська, За¬порізька області) й до 60 балів у Луганській області.
Найважливішою складовою земельного кадастру є економічна оці¬нка землі за продуктивністю, окупністю витрат та диференціальним доходом, її можна визначити за формулою О = R : Ен ,
де О  економічна оцінка землі, R  рентний дохід, Ен  норматив¬ний коефіцієнт, обернено пропорційний терміну окупності капіталовкладень.
Державний земельний кадастр є джерелом даних для грошової оці¬нки земель сільськогосподарського призначення. Грошову оцінку землі здійснюють із метою регулювання земельних відносин при укладан¬ні цивільно-правових угод, котрі передбачені чинним законодавством України і слугують підставою для оподаткування земель. Її використову¬ють для здійснення майнових операцій із земельними ділянками як об'єктами, що мають фіксовані межі, розташування, природні та фізичні властивості. Ринкова ціна земельних ділянок формується відповідно до по¬питу і пропозиції.
Грошову оцінку земель визначають за капіталізованим рентним доходом, або середньорічним економічним ефектом від використання пе¬вних земельних ділянок. Рента  це регулярний дохід з капіталу, майна або землі, який не пов'язаний з підприємницькою діяльністю. Оскільки земельні ділянки різні за продуктивністю, то за однакових затрат праці й капіталу вихід продукції з одиниці площі на них буде неоднаковим (табл.).

Як видно з таблиці, найдорожча пшениця з 3-ї, найгіршої ділянки  20 у.о. за 1 т. У промисловості за подібної ситуації, конкуренція призводить до усереднення ринкової ціни. В сільському господарстві, обсяги виробництва лише на найкращих і середніх ділянках є недостатніми, тому суспільні ціни на продукцію формуються на основі виробництва на гірших землях.
Таким чином, в основу ціни землі покладено її здатність утворювати ренту, а самою ціною є капіталізована рента, яку намагаються зберегти під час продажу земельної ділянки. Продаючи землю, власник по суті продає право на отримання з неї рентного доходу. Продаж ділянки відбудеться лише за умови, коли вилучені кош¬ти, надані в кредит, забезпечать певний процент, не нижчий за ренту. Тому суму ренти порівнюють із процентом, а ціна землі прямо пропорційна утворюваній ренті та обернено пропорційна позичковому проценту.
Відсутність реального ринку землі в Україні виявляється у неможливості визначити їх достовірну ринкову ціну, тому землю оцінюють за нормативами, котрі розро¬бляють на основі економічної оцінки земель. Відсутность на ринку об'єктів-відповідників не дозволяє залучити ринкову оцінну базу. Разом з тим нормативна ціна землі стає вагомим елементом регулювання земельних відносин і визначається з урахуванням еталонної прибутковості одиниці земель та встановленого Кабіне¬том Міністрів відсотка капіталізації чистого прибутку від землі. У ринкових умовах ціна землі становить Z = (R : Р)100,
де R  рента, Р  банківський процент.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 р. «Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призна¬чення та населених пунктів» регламентовано порядок її проведення по всіх видах земель. Основою розрахунків є економічна оцінка земель за виробництвом зернових культур на всіх типах грунтів. Грошову оцінку земельної діля¬нки визначають як добуток від множення річного рентного доходу на термін його капіталізації, який встановлюють на рівні 33 років. Річний рентний дохід обчислюють як суму абсолютного рентного доходу Rа, що створюється на гірших за якістю землях у сільському господарстві (по Україні Rа встановлено в розмірі 1,6 ц/га) та диференціального рентного доходу Rд за формулою: Rрд = Rа+ Rд.
Диференціальний річний дохід з орних земель за економічною оці¬нкою виробництва зернових культур (у центнерах) визначають за формулою:
Rд = (УЦ-З -ЗКнр):Ц ,
де У  урожайність зернових з гектара; Ц  ціна реалізації 1 ц зерна, грн.; З  виробничі затрати на 1 га; Кнр  коефіцієнт норми рентабель¬ності (0,35).
Для розрахунку використовують середні дані за 5 років.
Грошову оцінку земельної ділянки визначають використовуючи середні дані за 5 років за формулою: О = Rд  Тк ,
де О  грошова оцінка землі, грн., Rд  річний рентний дохід, грн; Тк  термін капіталізації (33 роки).
В основу грошової оцінки земель населених пунктів і земель несільськогосподарського призначення покладено рентний дохід від цільового використання земельних ділянок та здійсненого їх облаштування. Уніфікованої формули для розрахунку не існує.
Оцінку вартості земель населених пунктів визначають за встанов¬леними нормативами витрат на освоєння та облаштування території з урахуванням розміщення населеного пункту в державних, регіональних та локальних системах виробництва, розселення, а також природних, історико-культурних чинників, екологічної ситуації.
Закон України «Про плату за землю» передбачає використання даних про грошову оцінку земель для розрахунків, пов'язаних з визначенням розмірів їх оподаткуван¬ня.
Зрозуміло, що вартість сільськогосподарських земель буде постійно коливатися через нестабільність макроекономічного середовища і насамперед розміру позичкового процента та інфляційних процесів в еко¬номіці країни.
На основі оцінок окремих компонентів природно-ресурсного потенціалу встановлюють сукупну продуктивність усіх природних ресурсів, або інтегральний природноресурсний потенціал (ПРП).
Інтегральний ПРП  це сукупна продуктивність усіх природних ресурсів, яка обчислюється підсумовуванням економічних оцінок потенціалів окремих видів природ¬них багатств областей та економічних районів. Основу ПРП формують земельні та мінеральні ресурси (3/4), водні та рекреаційні ресурси. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів 70% припадає на паливно-енергетичні, 17%  на руди металів, 7%  на будівельні матері¬али та 4,5%  на нерудну сировину для чорної металургії і гірничо-хімічної.
За обсягом загального ПРП виділяють¬ся Донецький (21,1%), Причорноморський (15,5%) та Придніпровський (14,8%) економічні райони. Їх частка становить 51,4% усьо¬го ПРП України. Найбіднішими є Волинський та Центрально-Український економічні райони (відповідно 3,5% та 6,0%). На Донбасі й Придніпров'ї переважають мінеральні ресурси (73,3% та 44,65%)), на решті території України  земельні.

Категория: Размещение продуктивных сил | Добавил: eklion (25.09.2011)
Просмотров: 3311
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 1557
Статистика
Счетчики


Каталог@MAIL.RU - каталог ресурсов интернет
Украина онлайн

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтов - uCoz