Міграція впливає на розвиток населення і трудових ресурсів. Вона пов'язана з постійною або тривалою зміною місця проживан­ня, тимчасовими чи сезонними переміщеннями людей тощо.

Чисельність населення в Україні зменшується і внаслідок міграційного відтоку. Якщо у 1990 p. коефіцієнт чи­стої міграції становив +1,5‰ то в 2001 р. - -1,2‰.

Нині тільки Полтавська область має, незначне, позитивне сальдо міграції. Зростання міграційної рухомості населення більше спричинене економічними, ніж будь-якими іншими чинниками (політичними, національними тощо).

За неофіційними дани­ми за кордоном проживають 5-7 млн українців (20 - 25% працездатного населення).

Україна втрачає трудовий потенціал. В розвинені країни мігрує економічно активне населення та населен­ня молодих вікових груп, що мають середню спеціальну та вищу освіту.

Значними є внутрішні міграції населення - між регіонами, областями і  населеними пунктами. За тривалістю переміщення населення виділяють безповоротну і тимчасову міграції. Тимчасові міграції - це сезонні та маятникові переміщення.

Сезонні міграції населення бувають внутрішньо- та міждержавними, економічними (на період сезонних робіт) та соціально-культурними (поїздки на навчання, лікування, відпочинок, туризм).

Маятникові трудові поїздки населення - регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни місця проживання.

Основною причиною зростання кількості людей (до початку 90-х років), які працювали за межами свого населеного пункту, був посилений промисловий розвиток міст. Цьому сприяли недостатній вибір професій на селі, низький рівень механізації виробництва, використання ручної праці в сільському господарстві та ін.

Скорочення діяльності, зменшення потужності, ліквідація та перепрофілювання багатьох підприємств і установ, де були зайняті «маятникові мігранти» та інші причини зумовили скорочення кількості таких мігрантів.