Державна регіональна економічна політика - це сукупність організаційних, правових та
економічних заходів, які здійснются державою у сфері розвитку регіонів
відповідно до поточних і стратегічних цілей. Ці заходи спрямовуються на:
-
ефективний розвиток і розміщення продуктивних сил окремих регіонів;
-
раціональне використання природно-ресурсного, виробничого і трудового
потенціалів;
-
створення здорових умов для життя і діяльності населення;
-
забезпечення економічної безпеки та вдосконалення територіальної
організації суспільства.
Державна регіональна
економічна політика є складовою державної регіональної політики, яка має
економічну, соціальну, демографічну, екологічну і науково-технічну спрямованість.
Державна регіональна політика зумовлена значними відмінностями між окремими
регіонами. Так, існують значні відмінності в рівнях концентрації
промисловості по регіонах, що впливає на рівень життя і життєдіяльність
населення, екологічну ситуацію. Загострення економічних, екологічних і
соціальних проблем в старопромислових регіонах зумовлено їх моноспеціалізацією
і вимагає регулювання їх розвитку. Актуальною є проблема забезпечення населення
робочими місцями, тому необхідний розвиток галузей і видів діяльності, які б
запобігали масовому вивільненню робочої сили, сприяли б створенню нових робочих
місць.
Регіональна економічна політика передбачає вироблення програм, які
базуються на пріоритетах, встановлених державою для окремих регіонів.
Основні напрями державної регіональної економічної політики визначає вищий орган
законодавчої влади - Верховна Рада України.
В умовах реструктуризації
економіки актуальною є проблема розробки
регіональних програм, тому, що необхідно перекваліфікувати,
перерозподілити сотні тисяч економічно активного населення, створити нові
робочі місця.
Суб'єкти державної
регіональної економічної політики – центральні й місцеві органи виконавчої влади та
органи місцевого самоврядування регіонів, які відповідно до своєї компетенції
вирішують питання соціально-економічного розвитку. Об'єкти - територіальні утворення, у
межах яких здійснюються державне управління та місцеве самоврядування, їх склад
визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним
районуванням.
Державна регіональна
економічна політика спрямовується на забезпечення однакових умов функціонування
регіональних господарських комплексів та збереження територіальної цілісності
Української держави.
Основні принципи державної
регіональної економічної політики:
-
правове забезпечення економічної самостійності регіонів шляхом чіткого
розмежування повноважень між центральними й місцевими органами виконавчої влади
та органами місцевого самоврядування, зміцнення їхньої фінансово-економічної
бази, комплексного розвитку територій;
-
дотримання пріоритетів загальнодержавного значення та єдності розвитку
продуктивних сил регіонів і завдань соціально-економічного розвитку країни;
-
врахування вимог екологічної безпеки під час реформування структури
господарських комплексів регіону і розміщення нових підприємств.
Цілі державної регіональної
економічної політики:
-
збільшення національного багатства країни шляхом ефективного
використання природно-ресурсного, трудового і науково-технічного потенціалів
регіонів, співпраці між ними;
-
вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів,
підвищення ефективності територіального поділу праці, раціоналізація системи
розселення, врахування економічних, соціальних, історико-культурних та інших
особливостей регіонів під час проведення економічних реформ на місцях;
-
підтримка збалансованості економічного розвитку, екологічного стану,
соціально-демографічного та суспільно-політичного процесів.
Головні завдання державної
регіональної економічної політики в економічній сфері:
-
досягнення економічно та соціальне виправданого рівня комплексності й
раціональності структури господарства;
-
створення сприятливих умов для розвитку підприємництва й ринкової
інфраструктури та інших ринкових перетворень;
-
формування та розвиток вільних економічних зон, налагодження зв'язків
між прикордонними регіонами;
-
удосконалення економічного районування та визначення мережі економічних
районів країни.
Завдання державної
регіональної економічної політики в соціальній сфері:
-
гарантування соціальних прав громадян, встановлених Конституцією
України;
-
підвищення рівня життя та соціального захисту населення в усіх
регіонах, забезпечення зайнятості населення;
-
гарантування продовольчої забезпеченості регіонів, створення
високопродуктивних галузей в аграрному виробництві, вихід на світові
продовольчі ринки;
-
здійснення економічних і соціальних заходів щодо запобігання погіршенню
демографічної ситуації;
-
формування раціональної системи розселення населення.
Завдання державної
регіональної економічної політики в екологічній сфері:
-
регулювання природногосподарської збалансованості регіонів, запобігання
забрудненню довкілля, ліквідація наслідків забруднення;
-
ефективне використання та відтворення природних ресурсів, збереження
генофонду живої природи, унікальних територій і об'єктів;
-
упровадження механізму раціонального природокористування;
-
екологічно обгрунтоване розміщення продуктивних сил регіонів.
Державна регіональна
політика спрямовується на розмежування повноважень між центром і
регіонами. Економічні реформи, які проводяться в Україні, передбачають
децентралізацію управління, підвищення самостійності регіонів. Зростання ролі
регіонів у різних сферах і насамперед в управлінні державним майном, регулюванні
використання природних ресурсів, сприятимє забезпеченню належних умов праці й
охорони здоров'я населення. Для України, яка намагається стати повноправним
членом європейської спільноти, важливу роль мають західні й приморські регіони
(транскордонне співробітництво між регіонами України, Польщі, Словаччини,
Угорщини).
Дуже важливим напрямом
економічного співробітництва є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків
прикордонних регіонів України й Росії, через створення в них вільних
економічних зон.
Зараз Україна целеспрямовано
реалізує загальнодержавну, структурну, промислову, аграрну, науково-технічну
та інші програми.
Центральні органи влади, які
мають повноваження до управління окремими сферами економіки несуть
відповідальність за результати своєї діяльності. Законом України «Про місцеве
самоврядування в Україні» передбачено захист інтересів регіонів.
Місцевим органам виконавчої
влади надані окремі функції управління державним сектором економіки
(призначення керівників, представництво в наглядових радах, контроль
використанням майна). Особлива увага приділяється підприємствам, які повністю
або частково фінансуються з державного бюджету. Вад ефективного функціонування
таких підприємств залежать відповідні фінансові надходження до бюджету
регіонів.
Для життєзабезпечення
територіальних громад дуже важливим є передача в комунальну власність частини
державного майна. Для мешканців сіл - це передача у власність
земель, які можна надаватись в оренду працівникам бюджетних установ.
Складовою
державної регіональної економічної політики є механізм
бюджетного регулювання на основі створення загальнодержавних, регіональних та місцевих
цільових фондів для вирівнювання доходів регіонів, у тому числі і шляхом
надання субсидій.
У фінансовій сфері вжливим є зміцнення доходної бази депресивних
територій та сільських районів, посилення державного контролю за ефективним
використанням фінансів.
Для держави невідкладним є вирішея таких завдань:
-
реструктуризації економіки насамперед промислових регіонів та центрів
із надмірною концентрацією підприємств важкої промисловості та складною
економічною ситуацією;
-
розвитку експортних та імпортозамінних виробництв;
-
нарощування обсягів виробництва товарів народного споживання,
продовольства, сільськогосподарського й транспортного машинобудування, хімічної
промисловості;
-
інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, забезпечення
продовольством та нарощування експортного потенціалу країни;
-
стримування вивільнення робочої сили зі сфери виробництва, створення
нових робочих місць;
-
поліпшення екологічної ситуації у регіонах;
-
ефективного використання рекреаційних ресурсів регіонів, розвитку
індустрії відпочинку й оздоровлення населення;
-
вироблення регіональної демографічної політики, спрямованої на
припинення депопуляції населення, стримування його еміграції;
-
підвищення рівня життя населення, забезпечення гарантованого рівня
доходів, безплатної освіти і медичного обслуговування.
|