Розміщення продуктивних сил (РПС) – це галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти прояву економічних законів. Головний об’єкт її вивчення – територіальний стан і розвиток продуктивних сил.

Ефективне функціонування господарства на певній терито­рії закладаються ще на етапах районного планування і просторової локалізації підприємств. Оптимальне розміщення підприємства щодо си­ровинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції дає змогу максимально знизити виробничі витрати, затрати суспільної праці, собі­вартість продукції. Тому, раціональне розміщення продуктивних сил є одним із найвагомих чинників економічного зростання країни.

Продуктивні сили - це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. Трудові ресурси - це суб'єктивні (людина), а засоби виробництва - об'єктивні (речові) елементи продуктивних сил, що виражають активне ставлення людини до природного середовища. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людини, відбувається соціальний розвиток. Засоби виробництва поділяються на предмети праці й засоби праці. У свою чергу, предмети праці включають природні ресурси - вугілля, руду й сировинні матеріали (зерно, пластмаси, метали тощо), – тобто матеріали, піддані якійсь обробці. До поняття засобів виробництва зараховуються машини й устаткування, будівлі й споруди, засоби транспорту й зв'язку, а також земля (цей природний ресурс має свої особливості). Головним складником  продуктивних сил є праця. Робочу силу характеризує кількість (чисельність працівників) і якість (статево-віковий склад, рівень кваліфікації, рівень освіти, навички). Взаємодія у процесі праці людей і засобів виробництва (предметів і засобів праці) – об'єктивна переду­мова розвитку матеріального виробництва суспільства. Просторове розосередження трудових ресурсів і предметів праці, як пра­вило, не збігається, а тому процес їх територіального поєднання дістав назву розміщення продуктивних сил.

Природні ресурси – тіла і сили природи, суспільна користь яких змінюється у процесі трудової діяльності людини. Вони використовуються як засоби праці (земля), джерела сировини й матеріалів, енергії, а також як предмети споживання (повітря, питна вода, дикі рослини тощо).

На сучасному етапі розвитку суспільства їхнє значення у системі продуктивних сил зменшується. Наприклад, із розвитком хімічної промисловості деякі види пластмас замінюють метали, деревину тощо. Науково-технічний прогрес сприяє зменшенню попиту на деякі види природних ресурсів (вугілля, руди чорних металів), водночас зростає попит на інші (уранова сировина і руди кольорових металів).

Науково-технічний прогрес перетворив науку на безпосередньо продуктивну силу. Наука – це особливий ресурс. Вплив науки виявляється у результатах праці, у змінах технологій та організації виробництва, що знаходить відображення у появі нових виробництв, концентрації виробництва, зміні територіальних виробничих зв'язків тощо. Поєднання праці з предметами й засобами праці утворює процес виробництва, а тому сфера виробництва також є об'єктом вивчення науки РПС, – передусім, матеріальне виробництво (промисловість, сільське господарство, транспорт).

Розміщення продуктивних сил - це просторова фіксація продуктивних сил разом з процесом їхнього розвитку в прсторі.

Розміщення продуктивних сил - це динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці; динамічний процес обгрун­тування, прийняття та впровадження в життя рішень щодо просторового розподілу окремих їх елементів.

Розміщення продуктивних сил є наслідком суспільного поділу праці в його територіальній формі. Оскільки територіальний поділ праці являє собою процес виробничої спеціалізації регіонів та поглиблення міжрегіональної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами то для РПС закономірність територіального поділу праці є чи найважливішою.

Виходячи із змісту поняття «розміщення продуктивних сил» ця наука вивчає три великих блоки: розміщення населення і трудових ресурсів, розміщення природних ресерсів, розміщення виробництва й невиробничої сфери. Останній блок містить усі обєкти й галузі народного господарства, які поділяються на: розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування тощо.

Надзвичайно важливим розділом РПС як науки є вивчення закономірностей і чинників розміщення продуктивних сил.

Під принципами розміщення продуктивних сил розуміють економічну політику, яка спирається на пізнання закономірностей і принципів розміщення.

Таким чином, наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка охоплює не просто розміщення виробництва, а й елементи управління.

Як галузь економічної науки розміщення продуктивних сил грун­тується на загальних економічних законах, а тому її завдання полягають у постановці та виробленні теоретичних засад практичного розв'язання проблем раціоналізації просторового розосередження населення й виробництва.

Предметом науки є просторова організація продуктивних сил на різ­них рівнях: населений пункт, низовий адміністративний район, область або автономна республіка, економічний район, країна в цілому.

Об'єкта­ми вивчення є елементи просторової (територіальної) організації продуктивних сил, такі як природно-ресурсний, людський і трудовий потенціали, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарювання.

Мета науки - усебічне (демографічне, екологічне, економічне) обгрунтування перспективного та вдосконалення (оптимізація) сучасного розміщення продуктивних сил, підвищення соціально-економічної ефективності суспільних затрат праці.

Мета курсу - отримання майбутніми економістами знань із дисципліни «Розміщення проду­ктивних сил», надбання на їх основі умінь і практичних навичок обгрунтування розміщення продуктивних сил країни з урахуванням конкретної економічної ситуації.