У системі показників раціональності РПС найважливішими є рівень життя населення та його регіональні відміннос­ті. Насамперед враховуються відмінності в умовах життя населення, спричинені природними, національними та соціально-еконо­мічними чинниками. Для цього визначають сьогоднішні і перспективні потреби, особливості способу життя населення регіонів. З цією метою розробляють науково обгрунтовані норми споживання матеріальних благ і послуг, складають раціональний бюджет споживання, який відображує потреби населення на перспективу. Рівень задоволення потреб населення визначають як співвідношення фа­ктично досягнутого рівня споживання матеріальних і духовних благ з раціональними нормами споживання, розрахованими для населення пев­ного регіону. Враховуються й умови життя людей, які визначають характер споживання матеріальних і духовних благ. Ці відмінності відображують специфіку споживання матеріальних благ мі­ським і сільським населенням.

Основні показники, що характеризують рівень життя населення:

-        фонд споживання у використовуваному національному доході;

-        реальні доходи населення;

-        номінальна заробітна плата робітни­ків і службовців;

-        реальна заробітна плата робітників і службовців;

-        доходи селян від громадського господарства;

-        суспільні фонди споживання;

-        обсяг роздрібного товарообороту.

Визначають рівнь життя порівнюючи розміри й динаміку спо­живання продуктів харчування та непродовольчих товарів, житлових і комунально-побутових послуг, а також послуг транспорту, зв'язку, соці­ально-культурної сфери, умов відпочинку та праці тощо.

Показник життєвого рівня розраховують за валовим внутрішнім продуктом (ВВП) або валовим національним проду­ктом (ВНП) на душу населення. У 1990 p. ВВП в Україні становив $ 5560 на душу населення, тоді як у високорозвинених країнах світу він був у 3-4 рази більшим (у Великобританії - $ 14637; Канаді - $20783; Німеччині - $19183; США - $ 20630).

За роки реформування життєвий рівень в Україні знизився більш як у 6 разів, тобто до $900 на душу населення.

Реальні грошові доходи населення порівняно з 1990 p. зменшилися (заробітна плата, пенсія), знизилась і купівельна спроможність населення.

Найвідчутнішими наслідками зниження реальних доходів і платіжно-спроможного попиту населення є зниження обсягів споживання продуктів харчування, погіршення його структури, якості та асортименту, що при­зводить до скорочення тривалості життя населення.

Падіння індексу людського розвитку спричинилося також і несприятливою екологічною ситуацією, погіршенням стану здоров'я та скороченням тривалості життя населення. Зниження людського потенціалу держави зу­мовило від'ємний приріст населення та відтік за межі України висококваліфікованих спеціалістів.