Іменники у
діловому мовленні. Категорія роду й числа іменників у ділових паперах
Такі основні ознаки офіційно-ділового стилю, як стислість
чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту, залежить
від правильного вибору граматичної форми слова, зокрема іменників.
Cлова-назви осіб, предметів, понять, як відомо,
переважають у ділових паперах. Тому увага до граматичних категорій іменників
повинна бути особливо пильною.
Категорія
роду іменників
Рід іменників – назв професій, посад, звань – при виборі
між наявними в мові формами іноді викликає труднощі. Орієнтуватися слід на такі
правила:
-
Офіційні назви посад, професій, звань –
іменники чоловічого роду: професор, нотаріус, директор, секретар, завідувач.
Ці слова вживаються для позначення чоловіків і жінок: Звільнити Петрову Н.
Я. від виконання обов’язків диспетчера. Зарахувати Клименко А. М. на посаду
лаборанта.
Це пов’язано з семантичною мотивацією слів: ці посади в
минулому, як правило обіймали особи чоловічої статі.
-
Відсутні відповідники жіночого роду у всіх
складних назвах посад, звань: головний бухгалтер, провідний технолог,
статист-дослідник, старший викладач.
-
Текст набуває офіційного характеру, якщо
слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у
формі чоловічого роду й тоді, коли мова йде про жінок: Головний лікар
дозволив..., Змінний інженер закінчив...
Проте, якщо в документі вказується прізвище жінки, яка
обіймає названу посаду, то підпорядковані слова (найчастіше дієслова)
вживаються у формі жіночого роду: Нараду провела директор фірми Люткевич П.
І.
-
Форми чоловічого і жіночого роду мають слова:
автор – авторка, аспірант – аспірантка, вихованець – вихованка, дисертант –
дисертантка, поет – поетеса, студент – студентка, учень – учениця, спортсмен –
спортсменка.
-
Лише жіночий рід мають слова: покоївка,
праля, домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, рукодільниця, друкарка (жінка,
що працює на друкарській машинці).
-
Рід іменників спільного роду староста,
суддя, голова, воєвода, сирота визначається синтаксично: Суддя Петрова
оголосила вирок. Суддя Петров повідомив про наслідки розслідування.
-
У ділових паперах не вживаються однослівні
найменування осіб за місцем проживання, роботи, статусу: сельчани –
жителі села, освітяни – працівники освіти, циркачі – артисти цирку, городяни –
мешканці міста.
Рід
невідмінюваних іменників
-
Назви осіб чоловічої статі належать до
чоловічого роду: елегантний імпресаріо, люб’язний портьє, справедливий
рефері.
-
Назви осіб жіночої статі – іменники жіночого
роду: літня мадам, серйозна фрау, струнка міс, люб’язна пані.
-
Невідмінювані назви істот – чоловічого роду : какаду,
кенгуру, поні.
-
Невідмінювані назви неістот – середнього роду: тролейбусне депо, актуальне інтерв’ю, нове меню.
-
Рід невідмінюваних географічних назв
визначається за стрижневим словом: Батумі (місто), Марокко (країна), Гаїті
(острів).
-
Рід невідмінюваних назв органів преси,
громадських організацій, спортивних клубів, команд визначається за родовим
поняттям: "Верже” повідомила (газета), "Темпо” опублікував (журнал).
-
Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду
стрижневого слова: АЗС (станція), ФПК (факультет), ПДВ (податок).
Категорія
числа іменників
Граматична категорія числа іменників у професійних
текстах потребує обґрунтованого вибору форм однини і множини.
За відношенням до числа іменники поділяються на три
групи:
-
іменники, що вживаються і в множині і в
однині: протокол – протоколи, заява – заяви, директор – директори;
-
іменники, що вживаються тільки в однині:
-
власні назви (Запоріжжя, Київ, Чорне море,
Хортиця);
-
назви речовин (пшениця, цукор, глина,
цемент, вугілля, молоко);
-
збірні іменники (сумісництво, старостат,
студентство);
-
абстрактні назви (щедрість, популярність,
чесність, честь);
-
іменники, що вживаються тільки в множині:
-
географічні назви (Карпати, Суми,
Чернівці, Альпи);
-
назви парних предметів (двері, окуляри,
ворота, ножиці);
-
матеріально-речовинні назви (дріжджі,
вершки, дрова);
-
назви сукупностей предметів (гроші, меблі,
витрати, копалини, фінанси);
-
назви ігор, процесів, станів, відрізків часу
(шахи, канікули, оглядини).
У текстах трапляються випадки необґрунтованого вживання
форми однини там, де повинні вживатися іменники у множині і навпаки.
-
У документах однина вживається на позначення
множини:
-
на позначення сукупності однорідних
предметів: Зібрано цукрового буряка на площі... Увесь урожай черешні здано
на консервний завод...
-
на позначення однакових предметів, що
належать кожній особі або предмету: Молоді спеціалісти, працівники, з якими
укладено строковий трудовий договір, підлягають атестації тільки за їх згодою.
-
у назвах установ і свят традиційно вживається
або форма однини: Будинок книги, День учителя; або форма множини: Будинок
офіцерів, Міжнародний день студентів.
-
У документах множина вживається на позначення
однини:
-
абстрактні іменники можуть вживатися на
позначення множини, коли набувають значення конкретного вияву якості, дії,
стану: Політичні сили пропонують... У разі виявлення пустот у металі,
заготовка бракується;
-
речовинні іменники, коли позначають:
а)
види, сорти, типи речовин (мінеральні солі, сухі вина, високоякісні сталі,
машинні мастила);
б)
вироби з цієї речовини (Вироби із золотим та срібним посудом, з хрусталями й
коштовним склом надійдуть у продаж);
в)
велику кількість речовини або великий простір, зайнятий нею (дозрівають
пшениці, колосяться жита, талі води);
-
власні назви вживаються у множині для
позначення угрупувань, пов’язаних родинними стосунками (родина Василенків,
сім’я Іванчуків).
|