Вторник, 25.02.2020, 14:56
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьный и студенческий сайт

Поиск
Категории раздела
Английский язык
Алгоритмизация
Болонский процесс
Бухгалтерский учет
Государственное регулирование экономики
Деньги и кредит
Защита информации и программ
История экономических учений
Информационные системы
Информационные системы и технологии в финансах и банковском деле
Корпоративное управление
Методички
Менеджмент
Международная экономика
Макроэкономика
Политология
Планирование
Политэкономия
Размещение продуктивных сил
Современная экономическая история
Стратегическое управление
Страхование
Системный анализ
Украинский язык
Учет и аудит
Финансы предприятия
Финансовый менеджмент
Финансы
Экономика предприятия
Экономическое обоснование хозяйственных решений
Экономический анализ
Матпрограмирование
Исследование операций
Основы создания информационных систем
Экономика и организация иновационной деятельности
Форма входа

Каталог статей

Главная » Статьи » Каталог для студента » Украинский язык

Особливості відмінкових закінчень іменників у документах

Особливості відмінкових закінчень іменників у документах

 

За характером закінчень називного відмінка однини іменники в українській мові поділяються на чотири відміни.

Іменники І відміни (чоловічого та жіночого роду із закінченням –а, -я) поділяються на три групи: тверду – основа закінчується на твердий приголосний, крім шиплячих: фірма, країна, робота; м’яку – основа закінчується на м’який приголосний:, дотація пропозиція, земля; мішану – основа закінчується на шиплячий: мережа, площа, біржа.

В іменниках твердої групи з основою на г, к, х у давальному та місцевому відмінках відбувається зміна на з, ц, с: скаргаскарзі, економікаекономіці, стріха – стрісі.

В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення –ою: перевіркою, країною; м’якої – -ею, -єю: землею, долею, пропозицією, інформацією; мішаної – -ею: біржею, мережею, площею, вдачею.

Іменники ІІ відміни (чоловічого роду із закінченнями –о, та нулем звуку та середнього – із закінченнями –о, -е) також поділяються на тверду групу з твердим приголосним основи, крім шиплячих: план, проект, відсоток; м’яку – з м’яким приголосним основи: вчитель, камінь, добродій, поле, удосконалення; і мішану – з основою на шиплячий: гараж, вантаж, викладач, продаж.

У родовому відмінку однини іменники ІІ відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю

 

Закінчення –а, -я

Закінчення –у, -ю

1.    Назви осіб, власні імена та прізвища: студента, Андрія, Франка

1.       Назва речовини маси, матеріалу: азоту, асфальту, льоду, але хліба.

2.    Назви предметів: портфеля, стола, гвинта.

2.       Збірні поняття: капіталу, кодексу, тексту.

3.    Назви населених пунктів: Воронежа, Житомира, Лондона.

3.       Назви населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має в родовому відмінку закінчення –у: Кривого Рогу, Красного Лиману.

4.    Географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності –ов, -ев (-єв), -ін (-їн): Дінця, Дністра, Тетерева

4.       Назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей (крім зазначених) на –а, -я: Амуру, Єнісею, Рейну, Кавказу.

5.    Назви мір довжини, ваги, часу: грама, місяця, процента.

5.       Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, метрополітену, поверху.

6.    Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, сегмента.

6.       Назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, заводу.

7.    Українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, чисельника.

7.       Більшість слів із значенням місця і простору: абзацу, майдану, краю.

 

8.       Явища природи: землетрусу, вітру, туману.

 

9.       Назви почуттів: болю, гніву, страху.   

 

10.    Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: винятку, експорту, ідеалу, інтересу, принципу, прогресу, руху.

 

11.    Терміни іншомовного походження, що означають хімічні або фізичні процеси, частину площі і подібне: аналізу, імпульсу, синтезу; літературознавчі терміни: стилю, сюжету, роману.

 

12.    Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водопроводу, живопису, родоводу.

 

13.    Переважна більшість префіксальних іменників із різним значенням (крім назв істот): випадку, прибутку, успіху.

 

Паралельні закінчення (-а, -я, -у, -ю) мають іменники з різним лексичним значенням: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (збірність), терміна (назва) – терміну (строк), папера (документ) – паперу (матеріал), рахунка (документ) – рахунку (дія), фунта (грошова одиниця) – фунту (міра ваги), блока (частина споруди, машини) – блоку (збірність).

У давальному відмінку однини іменники ІІ відміни чоловічого роду можуть мати паралельні закінчення –ові, -еві, -єві та –у, -ю: директорові – директору, секретареві – секретарю, Олексієві – Олексію.

-          У ділових паперах перевага надається закінченням –у, -ю: ректору, економісту, декану, керівнику.

-          Для уникнення одноманітних закінчень, у документі спочатку вживається закінчення –ові, -еві, -єві, а тоді –у, -ю: добродієві ректору, Симоненкові Василю, Андрійовичу, директорові Бойку Богданові Петровичу.

-          При використанні іменників, які мають однакові закінчення в родовому та давальному відмінках (-у), слід вживати в давальному відмінку закінчення –ові, -еві, -єві: допомога (кого?) заводу, допомога (кому?) заводові, пропозиції відділу (кого?), побажання відділові (кому?).

У знахідному відмінку іменники ІІ відміни можуть мати:

-          Закінчення родового відмінка – для істот: викликати секретаря, повідомити директора, запросити ветерана.

-          Закінчення називного відмінка – для неістот: виписати журнал, підписати акт, написати лист.

-          У назвах предметів, періодичних видань, організацій, які походять від назв істот закінчення знахідного відмінка збігається з називним: передплатити "Юний технік”.

В орудному відмінку однини іменники ІІ відміни мають закінчення –ом – для твердої групи: товаром, попитом, наказом, податком; -ем, -єм, -ям – для м’якої групи: покупцем, виконавцем, краєм, врожаєм, завданням; -ем – для мішаної: продажем, викладачем, плечем, ножем.

До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду з основою на приголосний та іменник мати: якість, кількість, змінність, впливовість, осінь, сіль, притаманність, гуманність, фальш.

У родовому та давальному відмінках однини іменники ІІІ відміни мають закінчення –і: подорожі, галузі, осі, ночі, тіні, вісті.

В орудному відмінку ці іменники мають закінчення –ю, до того ж:

а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням –ю цей приголосний подовжується: подорожжю, міццю, міддю, загибеллю, сіллю;

б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також р, щ, то подовження не відбувається: любов’ю, якістю, верф’ю, матір’ю, нехворощю.

До четвертої відміни належать іменники середнього роду на –а, -я (переважно назви малих істот), що при відмінюванні набувають суфіксів –ат, -ят, -ен: теля, дитя, ім’я, курча.

У родовому відмінку однини вживаються форми на –ати, -яти: дитяти, козеняти, теляти; -ені: імені, племені.

В орудному відмінку однини вживаються форми на –ам, -ям та –ем: гусеням, курчам, іменем та ім’ям, племенем та плем’ям.

У ділових паперах іменники четвертої відміни вживаються рідко.

 

Правопис закінчень власних та загальних назв у кличному відмінку при звертанні

 

Звертанням називають слово в реченні, що означає назву особи, чи предмета до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу!

В українській мові форми звертання виражаються у кличному відмінку.

Залежно від співвіднесення іменника до однієї з чотирьох відмін, закінчення кличного відмінка має свої особливі форми.

Іменники чоловічого і жіночого роду І та ІІ відмін мають в однині у кличному відмінку такі закінчення:

а) для твердої групи –о: Катерино Петрівно, Миколо, Микито, Олено, дівчино, Людмило, подруго, Ганно;

б) для м’якої – е, є, є пестливим значенням –ю: Надіє, Ілле, Розаліє, Ліліє, земле, Наталю, Лесю, Олю;

в) для мішаної – е, зрідка –о: листоноше, меже, площе, мереже, Мишо, Машо, вельможо;

Іменники чоловічого роду ІІ відміни у кличному відмінку мають закінчення:

а) для твердої групи – -е, -у: Петре, Степане, Іване, пане, директоре, Вікторе, інженере, Олегу, провіднику. У деяких іменниках з основою на –г, -к, відбувається чергування приголосних: друг – друже, козак – козаче;

б) для м’якої – -ю: Олексію, Віталію, Лікарю, вчителю, токарю, Андрію, секретарю, Юрію, добродію;

в) для мішаної – -у, -е: товаришу, Петровичу, газетяре, Миклоше.

Іменники ІІІ відміни жіночого роду у кличному відмінку мають закінчення –е: Любове, Нінеле, молодосте, радосте.

У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові) обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Петрівно, Лідіє Миколаївно, Лесю Семенівно, Борисе Васильовичу, Михайле Климовичу.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличний відмінок можуть мати обидва слова: пане бригадире (бригадир), Добродію директоре (директор), пане лікарю (лікар).

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму кличного відмінка має загальне слово, а власне ім’я може мати і кличну форму, й форму називного відмінка: Друже Ярослав (Ярославе), пане Андрію (Андрій).

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва. Прізвище пишуть у називному відмінку: пане Миколаєнко, добродію Якименко, добродійко Марченко, студентко Шевчук.

 

Особливості відмінювання складних слів у документах

Залежно від характеру відмінюваності, виділяють три групи складних слів:

-          Складні слова з невідмінюваною першою частиною. Сюди належать:

-          складні слова з першим невідмінюваним компонентом: кафе-кондитерська, какао-порошок, шосе-магістраль, екс-президент;

-          складні слова, в яких перший компонент за значенням наближається до прикметника: компакт-диск (компактний), жокей-клуб (жокейський клуб), свят-вечір (святий);

-          складні терміни, першим компонентом яких є слова блок-, вектор-, дизель-, вакуум-, кварц-, прес-, експрес- та ін.: блок-система, вектор-потенціал, експрес-аналіз, дизель-генератор, прес-секретар;

-          іншомовні назви проміжних частин світу: норд-вест, зюйд-вест;

-          назви трав і квітів: івин-чай, ромен-салат, сон-трава, чар-зілля, розрив-трава;

-          у назвах осіб: лорд-канцлер, прем’єр-міністр, шеф-кухар, шеф-механік, шеф-повар, шеф-пілот;

-          у складних назвах військових звань з компонентами генерал, капітан, інженер: генерал-лейтенант, інженер-капітан, генерал-майор.

-          Не відмінюється другий компонент у кількох іменників: програма-мінімум, програма-максимум.

-          Відмінюються дві частини:

-          у назвах закладів, предметів, різноманітних явищ: бібліотека-музей, музей-квартира, вагон-ресторан, пральня-автомат, виставка-продаж;

Виняток становлять: крем-брюле, крем-сода, кран-балка, матч-турнір, марш-маневр, марш-кидок;

-          у назвах осіб за посадою, професією, званням: директор-розпорядник, інженер-економіст, секрктар-координатор, технік-механік, член-кореспондент.

Категория: Украинский язык | Добавил: eklion (22.12.2009)
Просмотров: 30845
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 1526
Статистика
Счетчики


Каталог@MAIL.RU - каталог ресурсов интернет
Украина онлайн

Copyright MyCorp © 2020
Конструктор сайтов - uCoz