Особливості відмінкових закінчень іменників у документах
За характером
закінчень називного відмінка однини іменники в українській мові поділяються на
чотири відміни.
Іменники І відміни (чоловічого та жіночого роду із
закінченням –а, -я) поділяються на три групи: тверду – основа закінчується на
твердий приголосний, крім шиплячих: фірма, країна, робота;
м’яку – основа закінчується на м’який приголосний:, дотація пропозиція,
земля; мішану – основа закінчується на шиплячий: мережа, площа,
біржа.
В іменниках твердої групи з основою на г, к, х у
давальному та місцевому відмінках відбувається зміна на з, ц, с: скарга
– скарзі, економіка – економіці, стріха – стрісі.
В орудному відмінку іменники твердої групи мають
закінчення –ою: перевіркою, країною; м’якої – -ею, -єю: землею,
долею, пропозицією, інформацією; мішаної – -ею: біржею, мережею,
площею, вдачею.
Іменники ІІ відміни (чоловічого роду із закінченнями –о,
та нулем звуку та середнього – із закінченнями –о, -е) також поділяються на
тверду групу з твердим приголосним основи, крім шиплячих: план, проект,
відсоток; м’яку – з м’яким приголосним основи: вчитель, камінь,
добродій, поле, удосконалення; і мішану – з основою на шиплячий: гараж,
вантаж, викладач, продаж.
У родовому відмінку однини іменники ІІ відміни
можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
Закінчення –а, -я
|
Закінчення –у, -ю
|
1.
Назви осіб, власні імена та
прізвища: студента, Андрія, Франка
|
1.
Назва речовини маси,
матеріалу: азоту, асфальту, льоду, але хліба.
|
2.
Назви предметів: портфеля,
стола, гвинта.
|
2.
Збірні поняття: капіталу,
кодексу, тексту.
|
3.
Назви населених пунктів: Воронежа,
Житомира, Лондона.
|
3.
Назви населених пунктів,
другою частиною яких є іменник, що має в родовому відмінку закінчення –у: Кривого
Рогу, Красного Лиману.
|
4.
Географічні назви з наголосом
у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності
–ов, -ев (-єв), -ін (-їн): Дінця, Дністра, Тетерева
|
4.
Назви річок, озер, гір,
островів, півостровів, країн, областей (крім зазначених) на –а, -я: Амуру,
Єнісею, Рейну, Кавказу.
|
5.
Назви мір довжини, ваги,
часу: грама, місяця, процента.
|
5.
Назви будівель, споруд,
приміщень та їх частин: вокзалу, метрополітену, поверху.
|
6.
Терміни іншомовного
походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети,
геометричні фігури та їх частини: атома, сегмента.
|
6.
Назви установ, закладів,
організацій: інституту, комітету, заводу.
|
7.
Українські за походженням
суфіксальні слова-терміни: відмінка, чисельника.
|
7.
Більшість слів із значенням
місця і простору: абзацу, майдану, краю.
|
|
8.
Явища природи: землетрусу,
вітру, туману.
|
|
9.
Назви почуттів: болю,
гніву, страху.
|
|
10.
Назви процесів, станів,
властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і
абстрактних понять: винятку, експорту, ідеалу, інтересу, принципу,
прогресу, руху.
|
|
11.
Терміни іншомовного
походження, що означають хімічні або фізичні процеси, частину площі і
подібне: аналізу, імпульсу, синтезу; літературознавчі терміни: стилю,
сюжету, роману.
|
|
12.
Більшість складних
безсуфіксних слів (крім назв істот): водопроводу, живопису, родоводу.
|
|
13.
Переважна більшість
префіксальних іменників із різним значенням (крім назв істот): випадку,
прибутку, успіху.
|
Паралельні закінчення (-а, -я, -у, -ю) мають іменники з різним лексичним
значенням: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (збірність),
терміна (назва) – терміну (строк), папера (документ) – паперу (матеріал),
рахунка (документ) – рахунку (дія), фунта (грошова
одиниця) – фунту (міра ваги), блока (частина споруди, машини) – блоку
(збірність).
У давальному відмінку однини іменники ІІ
відміни чоловічого роду можуть мати паралельні закінчення –ові, -еві,
-єві та –у, -ю: директорові – директору, секретареві – секретарю, Олексієві
– Олексію.
-
У ділових паперах перевага надається
закінченням –у, -ю: ректору, економісту, декану, керівнику.
-
Для уникнення одноманітних закінчень, у
документі спочатку вживається закінчення –ові, -еві, -єві, а тоді –у, -ю: добродієві
ректору, Симоненкові Василю, Андрійовичу, директорові Бойку Богданові
Петровичу.
-
При використанні іменників, які мають
однакові закінчення в родовому та давальному відмінках (-у), слід вживати в
давальному відмінку закінчення –ові, -еві, -єві: допомога (кого?) заводу,
допомога (кому?) заводові, пропозиції відділу (кого?), побажання відділові
(кому?).
У знахідному відмінку іменники ІІ відміни
можуть мати:
-
Закінчення родового відмінка – для істот: викликати
секретаря, повідомити директора, запросити ветерана.
-
Закінчення називного відмінка – для неістот: виписати
журнал, підписати акт, написати лист.
-
У назвах предметів, періодичних видань,
організацій, які походять від назв істот закінчення знахідного відмінка
збігається з називним: передплатити "Юний технік”.
В орудному відмінку однини іменники ІІ
відміни мають закінчення –ом – для твердої групи: товаром,
попитом, наказом, податком; -ем, -єм, -ям – для м’якої групи: покупцем,
виконавцем, краєм, врожаєм, завданням; -ем – для мішаної: продажем,
викладачем, плечем, ножем.
До ІІІ відміни належать іменники
жіночого роду з основою на приголосний та іменник мати: якість, кількість,
змінність, впливовість, осінь, сіль, притаманність, гуманність, фальш.
У родовому та давальному відмінках однини іменники ІІІ
відміни мають закінчення –і: подорожі, галузі, осі, ночі, тіні, вісті.
В орудному відмінку ці іменники мають закінчення –ю, до
того ж:
а)
якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то
після голосного перед закінченням –ю цей приголосний подовжується: подорожжю,
міццю, міддю, загибеллю, сіллю;
б)
якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п,
в, м, ф), а також р, щ, то подовження не відбувається: любов’ю, якістю,
верф’ю, матір’ю, нехворощю.
До четвертої відміни належать
іменники середнього роду на –а, -я (переважно назви малих істот), що при
відмінюванні набувають суфіксів –ат, -ят, -ен: теля, дитя, ім’я, курча.
У родовому відмінку однини вживаються форми на –ати,
-яти: дитяти, козеняти, теляти; -ені: імені, племені.
В орудному відмінку однини вживаються форми на –ам, -ям
та –ем: гусеням, курчам, іменем та ім’ям, племенем та плем’ям.
У ділових паперах іменники четвертої відміни вживаються
рідко.
Правопис
закінчень власних та загальних назв у кличному відмінку при звертанні
Звертанням називають слово в реченні, що означає назву
особи, чи предмета до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу!
В українській мові форми звертання виражаються у кличному
відмінку.
Залежно від співвіднесення іменника до однієї з чотирьох
відмін, закінчення кличного відмінка має свої особливі форми.
Іменники чоловічого і жіночого роду І та ІІ відмін мають
в однині у кличному відмінку такі закінчення:
а)
для твердої групи –о: Катерино Петрівно, Миколо, Микито, Олено, дівчино,
Людмило, подруго, Ганно;
б)
для м’якої – е, є, є пестливим значенням –ю: Надіє, Ілле, Розаліє, Ліліє, земле, Наталю, Лесю, Олю;
в)
для мішаної – е, зрідка –о: листоноше, меже, площе, мереже, Мишо, Машо,
вельможо;
Іменники чоловічого роду ІІ відміни у кличному відмінку
мають закінчення:
а)
для твердої групи – -е, -у: Петре, Степане, Іване, пане, директоре, Вікторе,
інженере, Олегу, провіднику. У деяких іменниках з основою на –г, -к,
відбувається чергування приголосних: друг – друже, козак – козаче;
б)
для м’якої – -ю: Олексію, Віталію, Лікарю, вчителю, токарю, Андрію,
секретарю, Юрію, добродію;
в)
для мішаної – -у, -е: товаришу, Петровичу, газетяре, Миклоше.
Іменники ІІІ відміни жіночого роду у кличному відмінку
мають закінчення –е: Любове, Нінеле, молодосте, радосте.
У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені
та по батькові) обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено
Петрівно, Лідіє Миколаївно, Лесю Семенівно, Борисе Васильовичу, Михайле
Климовичу.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в
однині, кличний відмінок можуть мати обидва слова: пане бригадире
(бригадир), Добродію директоре (директор), пане лікарю (лікар).
У звертаннях, що складаються із загальної назви і
власного імені, форму кличного відмінка має загальне слово, а власне ім’я може
мати і кличну форму, й форму називного відмінка: Друже Ярослав (Ярославе),
пане Андрію (Андрій).
У звертаннях, що складаються із загальної назви та
прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва. Прізвище пишуть у
називному відмінку: пане Миколаєнко, добродію Якименко, добродійко Марченко,
студентко Шевчук.
Особливості відмінювання складних слів у
документах
Залежно від характеру відмінюваності, виділяють три групи
складних слів:
-
Складні слова з невідмінюваною першою
частиною. Сюди належать:
-
складні слова з першим невідмінюваним
компонентом: кафе-кондитерська, какао-порошок, шосе-магістраль, екс-президент;
-
складні слова, в яких перший компонент за
значенням наближається до прикметника: компакт-диск (компактний), жокей-клуб
(жокейський клуб), свят-вечір (святий);
-
складні терміни, першим компонентом яких є
слова блок-, вектор-, дизель-, вакуум-, кварц-, прес-, експрес- та ін.: блок-система,
вектор-потенціал, експрес-аналіз, дизель-генератор, прес-секретар;
-
іншомовні назви проміжних частин світу: норд-вест,
зюйд-вест;
-
назви трав і квітів: івин-чай,
ромен-салат, сон-трава, чар-зілля, розрив-трава;
-
у назвах осіб: лорд-канцлер,
прем’єр-міністр, шеф-кухар, шеф-механік, шеф-повар, шеф-пілот;
-
у складних назвах військових звань з
компонентами генерал, капітан, інженер: генерал-лейтенант, інженер-капітан,
генерал-майор.
-
Не відмінюється другий компонент у кількох
іменників: програма-мінімум, програма-максимум.
-
Відмінюються дві частини:
-
у назвах закладів, предметів, різноманітних
явищ: бібліотека-музей, музей-квартира, вагон-ресторан, пральня-автомат,
виставка-продаж;
Виняток становлять: крем-брюле, крем-сода, кран-балка,
матч-турнір, марш-маневр, марш-кидок;
-
у назвах осіб за посадою, професією, званням:
директор-розпорядник, інженер-економіст, секрктар-координатор,
технік-механік, член-кореспондент.
|