1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, дезорієнтований, еквівалентний, ідеальний, конфіденційний.

Треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

Треба правильно узгоджувати просту форму вищого ступеня: фірма стала набагато перспективніа – фірма стала набагато перспективнішою. Форми вищого ступеня порівняння прикметників поєднуються із знахідним відмінком іменників та займенників за допомогою прийменника -за або сполучника -ніж: фотоплівка Фуджі дешевша від фотоплівки Кодак – фотоплівка Фуджі дешевша за фотоплівку Кодак; це порушення було більш серйозним, чим попереднє – це порушення було більш серйознім ніж попереднє.

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-

4. Прикметник достовірний уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки.

5. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням.

7. Слово "самий" на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка -най.

8. Уникають вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище, посада, звання тощо ставлять у родовому відмінку, це ж стосується таких випадків, коли є кілька однорідних членів.

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, жорданова лема, карданова передача та ін.;

б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сізіфова праця.

9. Уникають вживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.

Але усталеними є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:

а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Красноярський край, Київський проспект, Керченська протока, Дніпровський лиман та под.;

б) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Баренцево море, селище Гоголеве, місто Корсунь-Шевченківський і под.

10 Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.

11. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше: Два нестандартні вироби; Експонувалося три оригінальні розробки; Чотири великі контейнери; Останні десятеро працівників; За останні вісімдесят років.

12. Для позначення часу треба: а) уживати відповідні прикметники в родовому відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник; б) щоб прикметник стояв не в місцевому, а родовому відмінку без прийменника.

13. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності.