А: "П”.

"П”, – а.

"П, – а, – п”.

"П, – а. – П”.

А: "П”, – а.

Аристотель казав: "На дії і вчинки людей впливають сім чинників: випадок, природа, примус, звичка, розум, бажання, пристрасть”.

"Треба мислити логічно і зрозуміло висловлювати свої думки”, – промовив наостанку лектор.

"Поступись опонентові усім, чим можна поступитися, – повчав його незнайомець, – і не стверджуй нічого такого, чого не можеш довести”.

"Мету виступу треба мати завжди на увазі під час підготовки і виголошення промови, – радив промовець. – Це впливає на її обсяг, упорядкування, спосіб виголошення та аргументацію”.

Іван Петрович слухає промовця і раптом каже: "Ви не досить глибоко обізнані з питаннями, які обговорюються. Дайте можливість висловлюватися тим, хто добре знає цю проблему”, – і обводить поглядом довкола.

Ставиться

Не ставиться

Якщо головні члени речення виражені іменниками в н.в., кількісним числівником, інфінітивом, а дієслово-зв’язка у теперішньому часі відсутня:

Погляд – сигнал, значення якого можна прочитати, беручи до уваги вираз обличчя або ситуацію.

Якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником:

А він поважний, самовпевнений.

Якщо перед присудком, вираженим іменником або інфінітивом, вживаються вказані частки це, то, ось, значить:

Основа виступу – це схема його основних положень, яка потім заповнюється деталями.

Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки як, ніби, мов, неначе, що:

Доповідь голови як лейтмотив всієї конференції.

Для інтонаційного та стилістичного виділення присудка:

Той день для нас – як музика крила (В. Сос.).

Якщо перед присудком стоїть заперечна частка не:

Не штука наука, а штука розум (Н.тв.).

Якщо між головними членами речення стоїть вставне слово, прислівник або частка:

Ялина також дерево хвойне.

ставиться

не ставиться

На місці пропущеного присудка:

Аргументи для дітей повинні бути одні, а для

дорослих – інші.

Пропущений присудок встановлюється

значенням обов’язкових другорядних

членів речення, якщо немає спеціальної

паузи:

Не ясла до коней ходять, а коні до

ясел (Н.тв.).

На місці іншого пропущеного члена речення залежно

від паузи:

Від малих дітей болить голова, від великих –

серце (Н.тв.).