|
Коли однотипні частини виражають одночасність, сумісність чи
послідовність дії:
Жести мають супроводжувати усне слово, вони не повинні
привертати до себе більшу увагу, ніж сама мова.
|
Друга частина пояснює, доповнює першу чи розкриває її
зміст:
Мене
вразила одна особливість його поведінки: він дуже часто кивав головою на знак
згоди.
|
Перша частина вказує на час або умову того, про що
говориться в другій (перед нею можна поставити сполучники якщо, коли):
Забудеш
рідний край – тобі твій корінь всохне, вселюдське замовчиш – обчухраним
зростеш (П. Тич.)
|
Коли однотипні частини повідомляють про події чи явища, що
не мають тісного зв’язку за змістом або коли всередині є коми:
Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі; промінь
морями заллє золоту річку, і верби, і кручі (В. Сос.).
|
|
|
Друга частина містить причину або підставу того, про що
говориться в першій:
І
взяти участь у фестивалі йому не довелося: дві двійки зробили свою чорну
справу.
|
Якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того,
про що говориться в першій (і який наслідок? і що це означає?):
Я
сяду, подумаю – лист вийде змістовним.
|
|
|
|
У першій частині є дієслова знати,
чути, бачити, розуміти, вирішувати, дивуватися, дивитися, а в другій – факт:
Я
знаю: аргументування – це процес, який повинен відбуватися у певній
послідовності й розвитку.
|
Якщо зміст обох частин зіставляється або протиставляється
(наче, а):
Колони
йдуть – ріка струмить.
|
|
