Творення
і вживання відносних і присвійних прикметників
1. За
допомогою суфікса -н-: хатній, вчасний, професійний, верхній.
Якщо твірна основа закінчується на -н, то відбувається подвоєння -нн: день
– денний, туман – туманний, бетон – бетонний.
Приголосні г, к, х перед суфіксом -н- чергуються відповідно з ж, ч, ш: дорога
– подорожній, рік – річний, втіха – невтішний.
Якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними з'являється
вставний -е або -о: молитва – молитовний, дно – бездонний, торгівля –
торговельний.
У прикметниках буквений, казармений, формений вставний -е з'являється між твірною основою й
суфіксом -н.
2. У
прикметниках , утворених за допомогою суфікса -ан- (-ян-), літера н не
подвоюється: горілчаний, дощаний, піщаний, дерев'яний,
олов'яний, весняний.
3.
Прикметники, що вказують на відношення предмета до дії, творяться за допомогою
суфікса -льн-, що додається до основи неозначеної форми дієслова: копіювати
– копіювальний, наступати – наступальний, навчати – навчальний.
В офіційно-діловому стилі переважають відносні прикметники, хоч у деяких
документах можуть вживатися і якісні. Однак саме відносні прикметники
уточнюють, конкретизують поняття, терміни, відносні прикметники входять у склад
терміносполук: аудиторський аналіз, звичайний і повноважений посол, ринкова
економіка.
Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб. Уживання
суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник.
Від іменників ІІ відміни на означення осіб прикметники утворюються за
допомогою суфікса -ів-, -ев- від іменників м'якої та мішаної груп: Гоголь –
Гоголеве, Дем'ян – Дем'янів, Черниш – Чернишів, Чернишеве.
Присвійні прикметники обмежено вживаються в діловій мові на позначення
належності предмета людині: Шевченків "Кобзар", Франкові сонети
(але: шевченківські традиції, сковородинівські читання).
Частина присвійних прикметників уживається:
а) як
географічні назви: Київ (місто Кия), Львів (місто Лева), Васильків (від
Василь), Мар'їне, Маринин;
б) як
прізвища: Пономарів, Іванишин (від Іваниха), Литвин (від Литва).
| 
